Реферат: Основні види і способи захисту населення у надзвичайних ситуаціях

Біологічний контроль – це виявлення характеру та ступеня небезпеки зараженої місцевості, людей, продуктів харчування, води збудниками інфекційних хвороб та визначення заходів проти біологічного захисту.

2. Для проведення рятувальних робіт залучаються спеціалізовані формування Цивільної оборони, військові частини, підрозділи тощо.

Невоєнізовані формування мають у першу чергу проводити рятувальні роботи на об’єктах народного господарства.

До них входять формування загального призначення, які мають у своєму складі аварійно-технічні формування, форм. механізації робіт. Вони можуть бути посилені протипожежними, дорожніми, автомобільними та іншими підрозділами.

Від швидкості та рішучості дій формувань залежить життя багатьох людей та збереження матеріальних цінностей.

При рятувальних роботах потрібно дотримуватися таких заходів безпеки:

- пересування людей і автомобілів дозволяється тільки назначеними та розвіданими шляхами;

- забороняється вести роботи біля конструкцій, які загрожують падінням;

- проведення робіт на електромережах, електроустановках тільки після їх відключення і заземлення;

- освітлення ділянок роботи вночі та за несприятливої погоди.

Під стійкістю роботи об’єкта народного господарства розуміють здатність підприємства, установи попереджувати виникнення виробничих аварій, катастроф, протистояти впливу уражаючих факторів, аби запобігти або зменшити загрозу життю і здоров’ю робітників і службовців, матеріальних втрат, а також забезпечити відновлення порушеного виробництва в мінімально короткий термін.

Стійка робота промислового підприємства складається:

а) зі стійкості інженерно-технічного комплексу (буд. споруд) до дії зовнішніх факторів при аваріях, катастрофах, а також при застосуванні щодо них сучасної зброї;

б) зі стійкості виробничої діяльності (захист виробничого персоналу, надійність системи управління тощо);

Фактори, від яких залежить стійка робота об’єктів у НС мирного і воєнного часу:

Надійність захисту робітників і службовців.

Безпечність розташування об’єкта щодо зон масштабних руйнувань.

Можливість інженерно-технічного комплексу протистояти уражаючим діям сучасної військової зброї.

Безперервність постачання електроенергією, паливом, газом і всім необхідним для випуску продукції.

Надійність керування виробництвом, силами і засобами ЦО.

Підготовленість підприємства до поновлення виробництва і проведення рятувальних робіт.

З вище перерахованих факторів випливають такі шляхи і засоби підвищення стійкості підприємств, установ, навчальних закладів України:

- нагромадження фондів захисних споруд і засобів індивідуального захисту;

- будівництво важливих підприємств за межами зон можливих зруйнувань;

- розширення зв’язків між галузями промисловості і підприємствами;

- утворення матеріально-технічних резервів;

- підтримування сил ЦО в постійній готовності.