Реферат: Надання першої медичної допомоги

Серед профілактичних заходів важливе значення має недопущення до робо­ти з пестицидами осіб, які мають протипоказання за станом здоров'я. Це забез­печується проведенням попередніх медичних оглядів осіб, які мають працюва­ти з пестицидами незалежно від того, постійна ця робота чи тимчасова, сезон­на. Так, категорично забороняється допускати до роботи з пестицидами вагіт­них, жінок-годувальниць, підлітків до 18 років, чоловіків понад 55 і жінок ві­ком понад 50 років, а також осіб, які мають різні хронічці недуги.

До заходів медичного характеру належить також виявлення у працюючих з пестицидами початкових ознак, змін в організмі під їх дією. З цією метою один раз на рік проводяться медичні огляди осіб, які постійно контактують з пести­цидами.

Зокрема, таким періодичним медичним оглядом підлягають ті с-г робітники, яких спеціально виділяють для постійної тривалої роботи з хімічними речовинами (наприклад: на складах пестицидів, тракторних обп­рискувачах, на приготуванні робочих розчинів пестицидів тощо), а також ті, хто працює на станціях захисту рослин.

В умовах сільського господарства люди можуть контактувати з пестицидами під час виконання різних трудових операцій (перевезення, їх зберігання і від­пускання на складах, застосування для обробки рослин, виконання сільського­сподарських робіт на раніше оброблених пестицидами ділянках). Залежно від цього вони повинні дотримуватись конкретних гігієнічних вимог і відповідних заходів безпеки. Так, перевозити пестициди треба на спеціальному транспорті у міцній, надійній упаковці, щоб вони не розливалися чи не розсипалися. Од­нією з категоричних вимог є заборона перевезення на тому ж самому транспорті харчових продуктів, оскільки потрапляння пестицидів в їжу може спри­чини отруєння і навіть смерть.

Пестициди потрібно тримати в герметичній упаковці на спеціальних скла­дах, де має бути обладнане відділення для їх зберігання з вентиляцією або при­родним провітрюванням і "чисте" відділення де знаходяться спецодяг, респіра­тори, документація. Тут повинні бути рукомийник, мило і рушник, аптечка пе­ршої допомоги. Територію складу слід обгородити й озеленити неплодоносни­ми деревами.

Перед роботою щоразу склад потрібно провітрювати, двічі на місяць старан­но його прибирати (видаляти пил і мити все приміщення). Тару з-під пести­цидів необхідно здавати на склад , де її знезаражують або знищують. Часом, не розуміючи небезпеку, люди використовують цю тару для зберігання води і їжі, що абсолютно неприпустимо.

Застосування хімічних препаратів (обприскування, обпилювання, протрую­вання тощо) має бути механізоване за допомогою спеціальної апаратури (на­земної чи авіаційної), з суворим додержанням усіх технологічних регламентів. У польових умовах під час літньої спеки пестициди можна використовувати ті­льки вранці і ввечері, щоб уникнути їх швидкого випаровування і можливого отруєння людей.

На місцях праці з пестицидами забороняється зберігати і вживати їжу, пити, курити, працювати без спецодягу і засобів індивідуального захисту (респіра­торів, протигазів, окулярів). Щоб уникнути потрапляння хімічних речовин на шкіру, потрібно надягати спецодяг - комбінезон із щільно прилягаючими зас­тібками; для захисту органів дихання треба використовувати спеціальні респі­ратори (наприклад РУ-60М і патроном відповідної марки, "Астра"-2) або про­тигази. Звичайні протипилові респіратори не запобігають проникненню пести­цидів в організм.

Після роботи з пестицидами засоби індивідуального захисту треба старанно очищати, прати, знезаражувати за допомогою дезінфікуючих речовин і зберіга­ти не вдома, а в спеціальних приміщеннях.

Під час робот з мінеральними добривами в зону дихання працюючого мо­жуть потрапляти різні хімічні речовини, в тому числі пара аміаку, окиси азоту, сірчистий ангідрид, фтор, пил та інші, які шкідливо впливають на здоров'я лю­дини.

Дія мінеральних добрив на організм людини може бути загального і місце­вого характеру (подразнення верхніх дихальних шляхів слизових оболонок очей, шкіри) так, наприклад, у разі використання аміачної води виділяється аміак, вдихання пари якого, спричиняє кашель, різь в очах, нудоту, блювання, запалення дихальних шляхів; вдихання суперфосфату викликає подразнення шкіри і очей.

Принципи надання першої долікарської допомоги.

Перша допомога - це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого. По-перше: якщо є потреба і можли­вість, необхідно винести потерпілого з місця події. По-друге: оглянути ушко­джені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, зупинити кровотечу і обробити ці ділянки. Потім необхідно іммобілізувати і запобігти травматичному шокові.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими прин­ципами:

1. правильність і доцільність;

2. швидкість;

3. продуманість, рішучість, спокій.

Надання першої допомоги при нещасних випадках.

1. При поранені необхідно зняти чи розірвати одежу, щоб виявити рану, витер­ти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після - накласти ватний тампон і забинтувати. Сильний крововилив зупинити за допомогою джгута. Коли не­має джгута можна користуватися ремінцем, хусткою чи косинкою. Джгут на­кладається літом на 2 години, зимою на 1 годину.

2. При ударі слід застосувати лід, холодні компреси, стягуючі пов'язки.

3. При розтягненні м'язів кладуть холодні компреси в область суглоба.

4. При вивиху руки в ліктьовому суглобі необхідно прибинтувати руку до ту­луба, не міняючи того кута, який виник в суглобі в результаті вивиху. Вправляти вивих без лікаря не можна.

5. Основне завдання першої допомоги при переломах - створити спокій поте­рпілому, для чого необхідно накласти шину з дощок, прутів, картону і т.п. При відкритому переломі спочатку накладають стерильну пов'язку на рану, а піс­ля уже бинтують шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати.

Втрата свідомості (ВС) -це стан, коли потерпілий не реагує ні на що, нерухомий, не відповідає на запитання.

Причини можуть бути різні, але всі вони пов'язані з ураженням центру сві­домості мозку ( при травмах, шоці, невистачанні кисню, замерзанні тощо). Ознаки ВС виявляються у широкому спектрі симптомів, починаючи від шоку, непритомності, закінчуючи станом клінічної смерті. При ВС велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Допомога. В першу чергу необхідно винести потерпілого з місця події, потім вивільнити дихальні шляхи, покласти на бік. У випадку зупинки дихання і серцебиття треба розпо­чати оживлення методом штучного дихання і закритого масажу серця. Людину, що втратила свідомість, не можна поїти. Транспортувати її треба у фіксованому стані на боці. До оживлення входить проведення двох основних процедур: за­ходів щодо відновлення дихання (штучне дихання) та серцевої діяльності (зо­внішній масаж серця). Тому, хто надає долікарську допомогу, треба розрізняти життя і смерть. Так, серцебиття визначається рукою або на слух зліва, нижче соска, а також на шиї, де проходить найбільша сонна артерія або ж на внутріш­ній стороні передпліччя. Наявність дихання встановлюється за рухами грудної клітки, за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, за звуже­нням зіниць при раптовому освітленні очей або після їх затемнення рукою. При встановленні ознак життя необхідно негайно розпочати надання допомоги. Але навіть при відсутності перелічених ознак до тих пір, поки немає повної впевне­ності у смерті потерпілого, необхідно надавати йому допомогу у повному обся­зі. Смерть складається з двох фаз: клінічної та біологічної. Клінічна смерть триває 5-7 хв, але незворотні явища в тканинах ще відсутні. У цей період, поки ще не сталось тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживи­ти. Першими ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки та її висихан­ня, деформація зіниць при здавлюванні, трупне задубіння, трупні синюваті плями.

Штучне дихання (ШД). Найефективнішим способом ШД є дихання "з легень у легені", яке проводиться " з рота в рот" або " з носа в ніс". Для цього відводять голову потерпілого максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому в рот. Вдування повторюють кілька ра­зів, з частотою 12-20 раз на хв. З гігієнічною метою рекомендується рот потер­пілого прикрити шматком тонкої тканини. Якщо пошкоджено і обличчя прово­дити ШД з "легень в легені" - неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки.

Зовнішній масаж серця. Здійснюється у випадку його зупинки. При цьому робиться ритмічне стиснення серця між грудиною та хребтом. На нижню частину грудини кладуть внутрішньою стороною зап'ястя одну руку, на яку з силою надавлюють з частотою 60 разів на хв. покладеною зверху другою ру­кою. Сила здавлювання повинна бути такою, щоб грудина зміщувалась вгли­бину на чотири, п'ять см., масаж серця доцільно проводити паралельно з Ш Д для чого після двох - трьох штучних вдихів роблять 15 здавлювань грудної клітки.

При правильному масажі серця під час натискання на грудну клітку відчува­тиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіє шкіри обличчя і губи, з'являться самостійне дихання. Не втрачайте пильності. Не забувайте про можливість зупинки серця або дихання. Ви тільки почали надавати першу допомогу. Будьте готові до рапто­вого другого приступу. Щоб його не пропустити, треба стежити з зіницями, ко­льором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.