Реферат: Транснаціональні банки
Таким чином, цінність концепції життєвого циклу продукту для розробки конкурентної стратегії транснаціонального банку полягає в переконанні банківських менеджерів у необхідності розробки нових продуктів на зміну що іде, що допомагає забезпечувати стабільний обсяг збуту і рівень прибутку.
Що стосується транснаціональних банків, то їхня стратегія розвитку характеризується насамперед освоєнням нових географічних ринків, впровадженням у нові сфери фінансового ринку, зайняті не фінансовими інститутами, розширенням асортименту пропонованих послуг і універсалізацією банківської діяльності.
Як приклад конкретної стратегічної діяльності транснаціональних банків можна привести стратегії диверсифікованості діяльності «Сіті Банку»
«Сіті Банк» виник у 1812 році як маленький комерційний банк у Нью-Йорку. Його здатність визначати перспективні тенденції й уловити нові віяння на ринках фінансових послуг допомогло цьому банку перетворитися в один із самих найбільших транснаціональних банків світу. У 60-70-і роки Сіті Банк проводив стратегічну перебудову своєї діяльності по двох основних напрямках. Дана перебудова вплинула на весь ринок фінансових послуг у США. По – перше, була створена банківська холдингова компанія, що дозволило значно розширити як спектр пропонованих послуг, так і географічну сферу діяльності банку.
Величезний вплив на успіх діяльності Сіті Банку зробив правильний вибір організаційної структури банку. Структура банку у формі холдингової компанії дозволяла, не вступаючи в конфлікт з американським банківським законодавством, перебороти географічну обмеженість ринку США, але проводити придбання дочірніх підприємств і фірм по усьому світу, а також створювати принципово нові структури. На початку 90-х років уже планувалося створити мережу, що надавала споживачам весь спектр фінансових послуг у 60-70-ти країнах світу і це здійснилося!
На початку 70-х років Сіті банк докорінно переглянув свою стратегію і зробив перехід від американського комерційного банку з відділеннями в США і за кордоном, до підприємства транснаціонального масштабу в сфері фінансових послуг, що у даний час охоплює увесь світ і використовує США лише як свою базу. У 80-і роки сильно підсилилася конкуренція на ринку фінансових послуг з боку не фінансових інститутів (пенсійних фондів, інвестиційних компаній і страхових фірм). Саме до цього часу Сіті Банк ще більш розширив спектр фінансових послуг, визначивши свою ділову філософію як рішення усіх фінансових проблем для усіх видів споживачів, тобто перетворився у своєрідний «супермаркет» фінансових послуг.
Стратегія Сіті Банку, що перетворився в могутню банківську групу, ґрунтується на опорі, що складається з трьох дочірніх банків світового класу. Саме Інвестиційний Банк дозволив Сіті Банку стати ведучим посередником і учасником у світових потоках переміщення капіталу з обсягом угод більш ніж у 6 млрд. доларів. Інституційний Банк був одним з ведучих світових банків в обслуговуванні фінансових нестатків уряду і великих корпорацій. Індивідуальний Банк обслуговував приватних споживачів по усьому світу. Таким чином, Сіті Банк зумів охопити три ведучих напрямки в банківській діяльності і розвити їх до міжнародного рівня.
На початку 80-х років Сіті Банк додав до спектру фінансових послуг, охоплюваних трьома міжнародними банками, що входили в його структуру, інформаційний і страховий бізнес.
Стратегія розвитку банківської групи логічно визначило входження банку в страховий бізнес. У 1985 році на страховий бізнес приходилося 40% вартості усіх фінансових послуг у світі, крім того, відсутність усередині корпорації страхового підприємства не дозволяло створити всеохоплюючої системи фінансових послуг для усіх видів споживачів, тобто універсифікувати діяльність. Законодавство США забороняло американським банкам займатися страховим бізнесом усередині країни. Тому керівництво почало спробу займатися страхуванням за рубежем, що і привело Сіті Банк у транснаціональний банк. У 1986 році Сіті банк одержав дозвіл від Федеральної Резервної системи на створення страхового бізнесу у Великобританії, оскільки це не суперечило законодавству Великобританії. Сіті Банк почав проникнення на англійський страховий ринок за три роки до придбання страхової фірми. У результаті аналізу в цілому ринку фінансових послуг для населення у Великобританії фахівці Сіті Банку зробили висновок, що фінансові послуги поділяються на п'ять категорій : надання поточних рахунків населенню, заощадження, фінансування будівництва чи покупки житла, позики і страхування.
Даний досвід транснаціонального банку доводить, що впровадження банку в нову для себе область бізнесу вимагає ретельного пророблення питання на високому рівні, аналізу і пророблення всіх можливих альтернатив рішення проблем, цілеспрямованого пошуку конкретних варіантів здійснення ідеї і їхніх вивчень.
2.2. Оцінка і стратегія політичного ризику в діяльності транснаціонального банку.
Як відзначалося вище, для проведення будь-яких операцій транснаціональним банком головним критерієм у виборі країни є наявність сприятливого економічного і політичного клімату. Таким чином, оцінка політичного ризику для даної країни займає важливе місце в маркетингових дослідженнях для ТНБ.
Під оцінкою політичного ризику транснаціональні банки розуміють оцінку наступних факторів:
політична нестабільність, що асоціюється раптовими змінами в політичному режимі країни, включаючи війну й інші політичні потрясіння.
нестабільність економічної політики країни, насамперед у таких областях, як валютний режим
нестабільність обмінного курсу, що веде до уразливості банку від його коливань і зниженню рівня прибутковості
інші елементи інвестиційного клімату
Високий рівень політичного ризику характерний для країн, що розвиваються. Для країн Заходу характерний менший рівень політичного ризику, тому що тут діють не тільки принцип національного режиму і система державних гарантій прав і інтересів іноземних інвесторів, але і взагалі малоймовірні сильні політичні потрясіння.
Для транснаціонального банку найбільш важливі в дослідженнях ті ризики, що зв'язані з платіжним потенціалом країни і тому їм необхідний аналіз макроекономічних показників. Тут можна використовувати і метод Делфі (набір прийомів, за допомогою яких група фахівців прогнозує розвиток подій, вивчаючи склад і питому вагу факторів, що визначають майбутнє країни.), чи можна використовувати публікації консультативних фірм. Наприклад, фірма «Фрост енд Саллівен» публікує звіти і так називані листи по більш ніж 80 станам. Звіти являють собою політичні полуторорічні і п'ятирічні прогнози за даними країнам, а листи несуть ту ж інформацію, але в стиснутому виді. Ця фірма використовує метод експертної оцінки.
Наступна відома компанія в даній галузі «Бізнес Інтернешнл» випускає широкий набір аналітичних матеріалів приблизно по 70 країнам, у т.ч. прогнози по країнах на 5 років, що базуються на 56 показниках (факторах) ризику. У це число факторів входять такі як: політична стабільність, імовірність експропріації, обмеження власності, стан платіжного балансу, зовнішній борг країни. Одночасно оцінюються відношення до іноземних інвестицій, рівень і прибутковість іноземних інвестицій, правова система країни, ступінь її бюрократизації, відкритість культури, рівень оподатковування компанії, наявність робочої сили та ін.
Фірма «Інтернешнл ріпортс» (International Reports, Inc) кожні півроку підготовляє прогнози по 47 країнам на рік уперед за назвою «Міжнародний довідник по країнному ризику». У цьому довіднику ризики розбиваються на три групи: політичні (13 показників), фінансові (15) і економічні. Максимальна сума балів, що можлива в благополучній країні - 100. Таким чином, використання даного довідника ТНБ дає досить повне уявлення про країну на основі базових мікро і макроекономічних показників.
Німецька фірма BERI поділяється на три служби. Перша орієнтується на наданні інформації міжнародним інвесторам, друга - забезпечує тричі в рік міжнародних кредиторів річними і п'ятилітніми прогнозами по 50 країнам і складається з трьох індексів: здатності виплачувати позики, складеного індексу, що характеризує бажання оплачувати позики, складного індексу, що відбиває соціально-політичні й економічні умови в країні. Третя служба тричі в рік випускає прогнози по 30 країнам, що охоплюють їхню політику, економіку, фінансово-кредитну систему.
Для транснаціонального банку можливі наступні способи зниження політичного ризику:
відхід від ризику - банк утримується від ризикованих країн і проектів
зменшення ризику - страхування ризику силами самого банку, наприклад, через резервні фонди
диверсифікованість ризику - розосередження портфеля закордонних активів банку
запобігання збитків і контроль за ними
переклад ризику - використання неакціонерних форм власності (франчайзінг, наприклад)
Транснаціональні банки мають можливість використовувати державні служби й організації для страхування від політичного ризику. У США це Експортно-Імпортний Банк.
Таким чином, можна зробити висновок, що в даний час легше одержати достовірну інформацію про ризикованість діяльності в будь-якій країні світу. Транснаціональні банки приділяють особливе значення оцінці ризиків у країні перебування, оскільки вони займаються високонадійними операціями і при виборі країни строго враховують політичну й економічну стабільність. Наприклад, у Росії представництва і філії транснаціональних банків у більшості випадків брали участь в угодах із ГКО, що до серпня 1998 року вважалися неризикованими. Але ці угоди виявилися невдалими, що ще раз підтвердило нестабільність клімату в Росії і підсилило необхідність більш ретельних маркетингових розробок транснаціональних банків.