Реферат: Ситуація з комерційними банками в Україні

Україні завдяки спільним погодженим діям уряду, НБУ і комерційних банків вдалося послабити вплив фінансової кризи. І хоча у банківській сфері вона не переросла в обвальну кризу, проте її руйнівний вплив був відчутним:

девальвація гривні на 38%, внаслідок чого банківська система другого рівня
втратила від знецінення капіталу понад $ 1 млрд.;

відплив вкладів населення обсягом близько 400 млн. грн.;

погіршення структури кредитного портфеля — частка проблемних кредитів
зросла з 29,2 % на 01.09.98 р. до 31,1% на 01.01.99 р.;

зниження у 2 рази прибутковості активів банків;

скорочення статутного капіталу 50 банків (станом на 01.01.99 р.) понад
мінімальний рівень через девальвацію гривні;

заблокування дії фондового ринку і насамперед ринку ОВДП;

припинення торгів на міжбанківському валютному ринку;

значне скорочення міжбанківського кредитного ринку.

Незважаючи на всі ці негативні явища, жодний комерційний банк не був ліквідований і банківська система другого рівня в цілому вистояла.

На сучасному етапі потребують вирішення такі головні проблеми.

1. Досягнення мінімального розміру статутного фонду.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 1.02.96 р. банки повинні забезпечити наявність мінімального розміру статутного фонду в сумі, еквівалентній 1 млн. ЕКЮ. Національному банкові доручено здійснювати з цього приводу щорічний контроль станом на 31 березня. У банків, що не забезпечують цього рівня, НБУ відкликатиме ліцензій на здійснення банківської діяльності.

Через кризу серпня—вересня 1998 р. та інфляцію належного розміру статутного фонду в 1 млн. ЕКЮ станом на 1.01,99 р. не мали 50 комерційних банків.

Зважаючи на ситуацію, що склалася, АУБ звернулася з клопотанням до НБУ про ініціювання пропозицій щодо внесення Верховною Радою змін у згадану Постанову. Це питання АУБ порушувала і Головою Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності, а також Президентом України.

Проте Верховна Рада не спромоглася прийняти відповідне рішення і проблему вирішив НБУ, тимчасово скасувавши своєю постановою вимоги до статутного фонду і встановивши контроль за діяльністю комерційних банків через загальний капітал.

2. Негативне ставлення до малих банків.

Як уже зазначалося, у систему комерційних банків входить 108 (майже половина) малих і середніх банків із сумою активів до 100 млн. грн., у тому числі ЗО банків (близько 15% загальної кількості) — малі банки.

АУБ підтримує право на існування всіх фінансове стійких банків, незалежно від розміру їхніх активів і капіталів. Малі банки (значна їх частина ? надійні і платоспроможні) мають свою нішу в економіці, специфічну клієнтуру, повністю виконуючи функції її обслуговування, особливо у сфері малого і середнього бізнесу. Тому ми не підтримуємо пропозиції окремих державних структур, в тому числі й НБУ, стосовно концентрації банківського капіталу шляхом примусового об'єднання малих банків. Вони можуть об'єднуватися, але на добровільних засадах.

3. Ускладнення ситуації з проблемними банками.

Асоціація банків України розраховує на те, що більшість банків вийдуть з режиму фінансового оздоровлення платоспроможними, поповнивши список нормально функціонуючих. Це головним чином здорові банки Ті ж банки, що перебувають у стадії ліквідації, вже не спроможні власноруч відновити нормальну діяльність, потрібна їх реструктуризація — злиття, приєднання чи ліквідація. Асоціація у межах своїх можливостей сприяє таким процесам.

Процедура ліквідації банків дуже складна і до того ж законодавче не визначена. У Роси, наприклад, для здійснення процедури банкрутства і ліквідації банків створена спеціальна структура — АРКО (Агентство з реструктуризації кредитних організацій).

Особливого значення набуло питання захисту інтересів кредиторів і насамперед вкладників. З цією метою в Україні створюється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Підтримання стійкості національної валюти.

У період загострення кризи НБУ і комерційні банки багато зробили для того, щоб не допустити різкого знецінення валюти — гривні. З урахуванням ситуації, що склалася, були внесені деякі корективи у порядок курсоутворення, змінені межі валютного коридору, посилено контроль за валютними операціями. Нині НБУ відновив дію міжбанківського валютного ринку, змінив порядок визначення офіційного курсу гривні. Але проблема стабільності гривні залишається актуальною і глобально може вирішуватися лише в умовах ефективної економічної політики.

5. Відновлення фондового ринку.

В результаті загострення фінансової кризи у серпні—вересні 1998 р. фондовий ринок України практично припинив свою дію. Особливо це стосувалося ринку державних цінних паперів (ОВДП). На стан цього ринку негативно вплинуло й рішення Кабінету Міністрів України від 30.01.99 р, про примусову конверсію ОВДП з терміном погашення у лютому цього року.

Держава повинна практичними діями відновити довіру до своїх цінних паперів, що буде реальним кроком до пожвавлення фондового ринку. Без його активізації подальший розвиток ринкових відносин неможливий.

6. Гарантування вкладів фізичних осіб.

Залучення додаткових коштів, зокрема коштів населення, і повернення вкладів в умовах загострення кризової ситуації набуває особливого, політичного значення. У зв'язку з цим створюється Фонд гарантування вкладів населення, кошти якого формуватимуться за рахунок двох джерел: внесків НБУ ? 20 млн. грн. і внесків комерційних банків (початкова сума їх становить 19 млн. грн.). Членами цього фонду будуть банки, які сплатили свою частку. Банки, що не є членами фонду, будуть позбавлені ліцензій на здійснення операцій з коштами населення.

Завдання комерційних банків і АУБ на сучасному етапі полягає у тому, щоб загальними зусиллями подолати наслідки фінансової кризи, вжити дієвих заходів щодо подальшого зміцнення і розвитку банківської системи країни.

Необхідно змінити підхід до контролю за підтримкою банками економічних нормативів, якісно розробити пакет організаційно-законодавчих актів для створення міжбанківського фонду страхування депозитів. Важливу роль в його організації може зіграти Асоціація українських банкірів.

Отже, якщо в розвинутих країнах головне призначення банку - надійним партнером клієнта-виробника, то в нас - посередника. Тому потрібні заходи з наближення банків до виробництва і вдосконалення їх структури, підвищення їх відповідальності. Вони повинні за дорученням підприємств займатися розрахунками, операціями з платіжними документами, прискорювати їх рух по каналах обігу, взаємопогашувати платіжні вимоги.

Тому недосконала банківська система і відлучення держави від втручання в економіку є джерелом, що живить і розвиває тіньову економіку і, як наслідок, організовану економічну злочинність і корупцію.