Реферат: Роль грошово-кредитної політики нбу в стабілізації кредитного ринку

РОЛЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ В СТАБІЛІЗАЦІЇ КРЕДИТНОГО РИНКУ

На сьогодні кредитний ринок України перебуває в стадії подолання негативних наслідків фінансової кризи осені 1998 року. Фінансові кризи осені 1997 та осені 1998 років справили суттєвий вплив на дестабілізацію грошового та кредитного ринків України після періоду відносної стабільності в 1996-1997 рр. У цей період політика НБУ в основному була спрямована на збільшення валютних резервів за рахунок розміщення ОВДП і залучення на ринок цінних паперів коштів нерезидентів. З кінця 1997 року почався значний відплив валютних коштів нерезидентів з ринку державних цінних паперів, який призвів до необхідності проведення НБУ деструктивної політики з метою зупинення обвалу фінансово-кредитного ринку. Така політика хоч і мала певний позитивний вплив на стабілізацію кризових явищ, за своєю суттю суперечила об'єктивним економічним закономірностям розвитку фінансового й кредитно-грошового ринків і мала позитивні результати тільки на короткостроковому проміжку часу.

Сучасний кредитний ринок ще й досі перебуває під впливом вищеназваних процесів і визначається дією таких основних чинників: 1) станом економіки та тенденціями її розвитку; 2) можливостями уряду й НБУ в найбільш стислі строки подолати наслідки фінансової кризи 1998 року; 3) знаходженням джерел для покриття зростаючого зовнішнього та внутрішнього державного боргу; 4) можливістю одержання і використання фінансової допомоги міжнародних фінансово-кредитних структур. Ці чинники насамперед необхідно враховувати НБУ при розробці та реалізації основних засад грошово-кредитної політики. Ці чинники справляють неоднозначний і конкретно-цільовий вплив на окремі структурні елементи кредитного ринку, тому окремі з них можна використовувати як допоміжні елементи впливу на ті чи інші показники, щодо інших необхідно застосовувати політику стримування. Особливе занепокоєння викликає процес подальшого відокремлення кредитного ринку від реального сектору економіки, що характеризується постійною тенденцією зменшення обсягів виробництва

за умови зростання обсягів грошової маси та обсягів кредитних вкладень, спрямованих комерційними банками суб'єктам господарювання.

У І півріччі 1998 р. вдалося подолати негативну тенденцію падіння обсягів виробництва, та вже з серпня негативний вплив як внутрішніх, так і зовнішніх чинників (зокрема, вплив світової фінансової кризи) призвів до того, що загальні обсяги виробництва знизились на 1,7 % порівняно з 1997 р. Це відбувалося в умовах різкого підвищення курсу долара до гривні, що призвело до річної девальвації гривні на 80 %, при 20 % -му річному рівні інфляції. Індекс споживчих цін становив за рік 120 % , значно зросли ціни на промислову продукцію, що склали за рік 135,3 % . Така диспропорція в цінових індексах зумовлювалась залежністю українських виробників від імпорту енергоносіїв та сировини. Так, наприклад, індекс цін виробників продукції газової промисловості зріс до 214,1 % , а в електроенергетиці до 166,1 % . Падіння економіки і девальвація гривні призвели до різкого зниження рівня життя населення, реальна заробітна плата в 1998 р. знизилася на 5 % і становила в грудні 143 грн., тоді як у 1997р. вона підвищилась на 19 % і становила 162 грн. (94 дол. США в грудні 1997 р. і 55 дол. США в грудні 1998 р.') • Не змінилася відповідна тенденція і протягом 1999 року. Так, реальний ВНП зменшився на 0,4 % , зменшились валові та прямі інвестиції, реальна заробітна плата знизилася на 5,7 % .

Значний вплив на кредитний і грошовий ринки України справила фінансова криза. Масовий вихід нерезидентів з ринку державних цінних паперів і падіння попиту на ОВДП змусило уряд підвищити процент доходності за облігаціями й провести реструктуризацію державної заборгованості на ринку ОВДП. За перші три квартали 1998 року відбулося масове вилучення інвесторами своїх коштів з ринку ОВДП, це призвело до того, що основним власником ОВДП в 1998 році став НБУ - 70,5 % , тоді як нерезиденти володіли 7,8 % (необхідно зазначити, що в І півріччі 1997 р. нерезиденти були власниками 52 % усіх випущених державних облігацій). Вперше в Україні баланс за гарантованими урядом кредитами був від'ємним, це склалось як наслідок зменшення обсягу залучених кредитів на 29 % проти попереднього року та збільшення виплат на обслуговування боргу на 41 % . У 1998 році спостерігалося подальше нарощування обсягів зовнішнього запозичення у вигляді довгострокових гарантованих та негарантованих урядом кредитів загальною сумою 1,8 млрд. дол. США2.

Така ситуація на ринку державних цінних паперів призвела до відповідних негативних наслідків на кредитному й грошовому ринках. Це проявилося в зростанні облікової ставки, яка з 35 % у грудні 1997 р. зросла до 82 % на кінець 1998 р. НБУ намагався стримати цю тенденцію, але зростання рівня інфляції, доходності за ОВДП, динаміка процентних ставок на міжбанківсько-

1 Деякі економічні показники. - 1999. - № 10. - 9 лютого.

2 Платіжний баланс України за 1998рік (Видан-няНБУ). - С.24.

му ринку стали факторами, які спричиняють зростання ставки рефінансування комерційних банків. На кінець 1998 р. в структурі кредитів, що були надані суб'єктам господарювання у національній валюті, за строками найбільша частка (42,7 %) припадала на короткострокові кредити строком до одного місяця, середньозважена вартість яких у жовтні становила 86,1 %. Але зростання середньозваженого рівня процентних ставок призвело до зниження обсягів наданих кредитів. Цей період характеризувався значними коливаннями на ринку грошово-кредитних ресурсів. На депозитному ринку також відбувалося значне зростання процентних ставок.

Ускладнення макроекономічної ситуації, посилене фінансовою кризою, поставило в кінці 1998 р. уряд і НБУ перед загостренням проблем, пов'язаних із необхідністю виплат за зовнішніми і внутрішніми зобов'язаннями держави. Особливо це питання ускладнювалось у зв'язку зі зростанням дефіциту платіжного й торговельного балансу і необхідністю знаходження нових джерел для його покриття. Структура фінансування дефіциту платіжного балансу зазнала значних змін. Україна втратила таке джерело фінансування як залучення коштів через державний ринок цінних паперів, при цьому, навпаки, крах ринку ОВДП змушував шукати кошти для покриття заборгованості за державними цінними паперами, тому уряд України вийшов на зовнішній борговий ринок з метою розміщення облігацій зовнішньої позики, таким чином було залучено коштів на суму 1,1 млрд. дол. США. Завдяки підписанню угоди між урядами України та Російської Федерації про взаємні розрахунки й домовленості влітку 1999 року між Президентом України Л.Д. Кучмою та Прем'єр-міністром Росії С.В. Степашиним вдалося дещо пом 'якшити проблему української заборгованості за енергоносії. Але ця проблема знову загострилася в кінці 1999 - на початку 2000 року, коли перед Україною постала дилема: реструктуризація зовнішнього державного боргу чи оголошення дефолту і втрата економічної підтримки міжнародних фінансових інститутів.

Традиційним джерелом фінансування дефіциту для України залишаються прямі інвестиції та приватні трансферти, за рахунок яких у 1998 році профінансовано дефіциту на 12 і 13 % відповідно. Джерелом покриття дефіциту платіжного балансу також стали офіційні валютні резерви НБУ. Зменшилися можливості валютних надходжень від експорту товарів, який скоротився на 11 %, в основному за рахунок звуження торговельних відносин із країнами СНД і Балтії. Економічна та фінансова криза в Росії, яка залишається головним торговельним партнером України, значно зменшила обсяги українського експорту. Надходження валютної виручки на кореспондентські рахунки від експорту товарів знизилися за рік майже на 17 %3.

Українська економіка і кредитоспроможність банківської системи значною мірою залежать від взаємовідносин із міжнародними фінансовими організаціями. У кінці 1998 року загострилася

3 Платіжний баланс України за 1998рік (Видання НБУ). - С. 4-5.

8

проблема необхідності сплати заборгованості за позиками міжнародних фінансових інститутів. Аналіз фінансового стану України визначає можливість виплати за цими заборгованостями лише за умови реструктуризації або покриття їх за рахунок нових запозичень. При цьому стан економіки, дієвість ринкових реформ є основним критерієм, який визначає відношення міжнародних фінансових інститутів до України. Так, 17 березня 1998 року Світовий банк відклав розгляд двох проектів для України - розвитку підприємництва і розвитку фінансового сектору - на загальну суму 600млн. дол. СІЛА. Головною причиною стали певні протиріччя між Україною та МВФ у рамках виконання програми "8іапо1-Ьу". На думку представників МВФ і Світового банку, українська сторона (як правило, це стосується законодавчої влади) не завжди послідовна в реалізації спільних програм, пов'язаних із трансформацією економіки, а монетарна політика НБУ суперечить деяким прийнятим законодавчим актам.

Суттєвим фактором для України, який впливає на ефективність грошово-кредитної політики, є значний вплив політичного чинника на прийняття й реалізацію конкретних економічних програм, особливо це проявляється в період проведення виборчих кампаній. Політична невизначеність у такі періоди значно зменшує привабливість українського ринку для іноземних інвесторів, що є дестабілізуючим фактором грошово-кредитної системи країни. Постійні коливання надходжень іноземного капіталу на кредитний ринок України не дають змоги НБУ проводити цілеспрямовану й ефективну політику.