Реферат: Проблеми пізнання Всесвіту

Але чи не схоластичний спір ведеться? Чи не все одно — парадокс чи проблема? Адже і в тому, і в тому випадку потрібне дальше вивчення питання.

Спір іде далеко не безцільний — від аналізу ситуа­ції, яка склалася, залежить організація подальших до­сліджень, концентрація наукових сил на тих чи інших напрямах, стратегія майбутніх пошуків. І крок від «парадоксу» до «проблеми» — вельми істотний, бо зна­менує новий підхід до всього комплексу питань.

Астросоціологічний парадокс свою роль усе ж таки відіграв: він стимулював корисні обговорення і багато що допоміг прояснити. Але як би там не було, будь-який парадокс завжди е чимось конкретним, що націлює зу­силля вчених на розв'язання того чи іншого порівняно вузького завдання. Зокрема, астросоціологічний пара­докс викликав до життя обговорення можливих причин «мовчання космосу».

Проблема ж — щось незмірне ширше, що охоплює цілий комплекс завдань і вимагає вивчення ряду пов'я­заних між собою питань, здійснення комплексних досліджень, визначення їхніх першочергових і віддале­них цілей, координації зусиль різних наук.

Проблема контактів. Таким чином, не можна оста­точно закреслити можливість того, що позаземні цивілі­зації в нашому Всесвіті все-таки існують і з часом будуть виявлені. Чи можна буде в цьому випадку об­мінятися з ними інформацією, науковими знаннями, на­громадженим досвідом?

Цивілізація — це високоорганізована система, що досягла такого рівня розвитку, коли вона набуває мо­жливості пізнавати і перетворювати навколишнє. На цій стадії така система починав створювати наукову

картину світу, свою картину світу, яка відповідає саме даній конкретній високоорганізованій системі: її власти­востям, структурі, закономірностям її розвитку, умовам її існування,— конструює свій Всесвіт природодослідни­ка, виділяв його своєю діяльністю 8 нескінченно різно­манітного, невичерпного світу.

Справа в тому, що формування наукової картини світу залежить не тільки від того, яким є Всесвіт, але й від передісторії суспільної практики даної цивілізації. Картина світу відображає не всю сукупність закономір­ностей нескінченно різноманітного Всесвіту, а лише його певні сторони, певні властивості. І характер цього «зрі­зу» визначається не тільки внутрішньою логікою роз­витку самої науки, а в першу чергу тими завданнями, які ставить перед дослідниками суспільна практика. Ін­шими словами, наукова картина світу має соціальний, суспільний характер. Тому наша наукова картина світу і наукова картина світу якоїсь іншої цивілізації можуть збігатися лише за тієї умови, що ця цивілізація повто­рила весь шлях суспільного розвитку земного людства. Проте імовірність такого збігу мізерно мала. А значить, відповідно мала й імовірність того, що дві якісь цивілі­зації створять однакові картини світу.

Таким чином, наша наукова картина світу і наукова картина світу іншої цивілізації можуть не тільки не збігатися, а й навіть не перетинатися. Звичайно, коли мати на увазі закони природи, то на цьому рівні наукові картини світу інших цивілізацій повинні бути більш подібними. І це дає якийсь шанс на взаєморозуміння. Проте слід врахувати, що при найоптимістичніших оцінках середня відстань між космічними цивілізаціями становить тисячі світлових років, і, отже, навіть одно­разовий обмін повідомленнями між двома цивілізаціями триватиме тисячоліття.

При такому темпі обміну інформацією досягнення взаєморозуміння між двома цивілізаціями буде надзви-

чайно складним завданням, а можливо, практично й не­розв'язаним.

І все-таки певні підходи до проблеми «контакту» існують.

Припустимо, нам удасться прийняти «послання» ін­шої цивілізації: якийсь «текст», що складається з набо­ру невідомих нам знаків і містить невідому нам інформа­цію. Чи треба говорити, якого першорядного значення набуває розшифрування закладених у ньому відомо­стей. Адже тільки в цьому випадку ми зможемо обгрун­товано судити про те, чого можна чекати від подальшого спілкування з цивілізацією, яка стала нашим космічним кореспондентом.

Але як розв'язати таке завдання? Як уже було за­значено, «ми» і «вони» живемо на різних світах, гово­римо різними мовами, у нас немає словника для пере­кладу з однієї мови на іншу. До того ж нас розділяє неминучий бар'єр звичних земних уявлень. При безпо­середньому спілкуванні ми, можливо, як-небудь і змо­гли б порозумітися — за допомогою жестів або різних зображень. Але як розшифрувати набір невідомих зна­ків, коли в нашому розпорядженні більше нічого не­має?

Цікаві міркування щодо цього були висловлені на Вільнюському симпозіумі. На думку деяких учених, той самий досвід нашого земного існування, який нагрома­джено людством протягом багатьох сторіч і який у пси­хологічному відношенні перешкоджає пізнанню невідо­мого суспільства розумних істот, має нам і допомогти!

Річ у тому, що цей досвід знайшов своє відображення в людській культурі. А головне завдання при вивченні послання іншої космічної цивілізації полягає не стіль­ки в детальному розшифруванні тієї знакової системи, з якою ми матимемо справу, скільки у виявленні рівня і характеру духовної культури невідомого нам соціуму, тобто у формуванні уявлень про його науку, філософію, світогляд, мораль, етику, психологію, соціальну струк­туру та цілі. Лише такий підхід дасть нам можливість обгрунтовано судити про можливі перспективи і наслід­ки «космічного контакту».

Чи є у сучасної науки хоча б якийсь досвід розв'язан­ня подібних завдань? Хоч це й здається дивним — є! Йдеться про контакти із зниклими земними цивіліза­ціями. Зрозуміло, це контакти однобічні, оскільки такі цивілізації давно не існують, відділені від нас нездолан­ним бар'єром часу. Зрештою, і первісні контакти з ко­смічними цивілізаціями скоріше всього теж будуть однобічними. Тож можна скористатися досвідом «спіл­кування» із стародавніми цивілізаціями. Від них ми теж дістаємо своєрідні «послання» у вигляді різних речей, що дають змогу не тільки реконструювати систему літо­числення, а й судити про принципи технологічної діяль­ності наших далеких предків. Проте тільки вцілілі фрагменти творів мистецтва несуть у собі інформацію про духовну культуру і творчий потенціал їхніх твор­ців. Встановлення таких «контактів» з цивілізаціями стародавнього світу може бути важливим трампліном для досягнення взаєморозуміння з цивілізаціями косміч­ними.

Іншими словами, не виключено, що ключі до здійс­нення контактів з позаземним розумом знаходяться на Землі й можуть бути знайдені в процесі осмислення історії нашої власної земної культури.

Шлях до «космоконтакту», можливо, лежить через «геоконтакт»!

Проблема позаземних цивілізацій і сучасне природо­знавство. У чому сенс вивчення проблеми позаземних цивілізацій на сучасному рівні? Його дуже добре ви­словив академік АН ЕРСР Г. І. Наан: «Вивчаючи про­блему позаземних цивілізацій, ми перш за все нама­гаємося краще пізнати самих себе». Іншими словами, дослідження проблеми розумного життя у Всесвіті дає

нам можливість поглянути на нашу власну, земну цивілізацію з космічної точки зору, побачити її ніби у «космічному дзеркалі». Знання загальних закономір­ностей існування цивілізацій у Всесвіті потрібне для наукового керування нашою практичною діяльністю, особливо в тих випадках, коли вона набуває глобальних і космічних масштабів, і надійного прогнозування її близьких і віддалених наслідків.

Крім того, у процесі вивчення загальна проблема пошуку розумного життя у Всесвіті розпалася на ряд конкретних наукових завдань, що становлять прямий практичний інтерес. Можна, наприклад, назвати таку проблему, як підвищення чутливості сучасних радіотеле­скопів і • вдосконалення методів виділення корисних сигналів на тлі різних перешкод. Роботи в цій галузі мають надзвичайно важливе значення для дальшого розвитку радіоастрономічних способів дослідження космічних процесів.

Не менший інтерес становить також вивчення про­блеми радіоконтактів з іншими цивілізаціями. Розгля­даються такі питання, як вибір оптимальних частот і найбільш ефективні способи кодування інформації, тобто розв'язуються завдання, що мають найбезпосередніше відношення до забезпечення дальнього космічного радіозв'язку.

Розробка «космічних мов», за допомогою яких можна було б перемовлятися з іншими розумними мешканцями Всесвіту, тісно пов'язана із створенням так званих мов посередників, необхідних для успішної взаємодії людини й електронно-обчислювальних машин.

Фундаментальне значення для розвитку сучасної біології має з'ясування умов формування в процесі ево­люції Всесвіту живих структур. Перелік подібних при­кладів можна було б продовжити.

Таким чином, спостерігається цікава картина. До­сить, здавалося б, абстрактна проблема позаземних

цивілізацій сприяє об'єднанню зусиль різних наук, є своєрідним стимулом для дослідження низки актуаль­них завдань, що становлять самостійний науковий ін­терес.

Тому незалежно від того, існують позаземні цивілі­зації чи ні, вивчення цієї проблеми має дуже важливе значення для дальшого пізнання світу, що нас оточує, для нашого власного космічного майбутнього.

Судячи з усього, в досліджен­ні проблеми позаземних цивілізацій настав переломний момент. У всякому разі, ранні надії на швидке виявлення штучних сигналів з космосу поки що не виправдалися. Зрозуміло, треба продовжувати спостереження й далі. вдосконалюючи приймальну апаратуру і розширюючи коло можливих носіїв космічної інформації. І все-таки — це значною мірою пошуки наосліп, розраховані головним чином на щасливий випадок.

Не дали бажаних результатів і різні стратегії пошу­ку космічних цивілізацій, що грунтуються на різних припущеннях про рівень їх розвитку й можливі цілі. А для розробки принципово нових стратегій подальших пошуків у нас немає необхідних даних.