ЗМІСТ :

Вступ.........................................................................................................................3

Розділ І. Грошово-кредитна політика держави

Суть, мета та роль грошово-кредитної політики.............................5

Центральний банк – головний суб’єкт грошово-кредитної

політики.........................................................................................................11

Норма обов’язкових банківських резервів як інструмент грошово-кредитної політики.............................................................................16

Порядок формування обов’язкових банківських резервів

в Україні.........................................................................................................20

Розділ ІІ. Аналіз динаміка норми обов’язкових банківських резервів в Україні

2.1. Аналіз динаміки норми обов’язкових банківських резервів в Україні за

1992 – 2000рр.............................................................................................23

2.2. Особливості політики НБУ щодо формування обов’язкових

банківських резервів в Україні у 2001 – 2003рр. ...................................27

Розділ ІІІ. Застосування норми обов’язкових банківських резервів для досягнення стабільного довгострокового економічного зростання

Проблема визначення величини норми обов’язкових банківських резервів для досягнення довготермінового економічного зростання..................................................................................................30

Основні засади політики НБУ щодо грошово-кредитної політики та застосування норми обов’язкових банківських резервів у 2004 році................................................................................................32

Висновки ...................................................................................................................38

Список використаної літератури.............................................................................40

Додатки

Вступ

Реалізація монетарної ( грошово-кредитної ) політики держави здійснюється за допомогою багатьох інструментів. Одним з найважливіших інструментів, що застосовує Центральний банк, є політика обов’язкових резервних вимог.

Це надзвичайно потужний засіб грошово-кредитного регулювання . Навіть, невеликі зміни норми обов’язкових банківських резервів призводять до значних змін в обсягах кредитних вкладень комерційних банків і відчутно впливають на грошову масу.

В Україні в умовах трансформації економіки Національний банк поступово освоює методи регулювання грошового ринку, що притаманні ринковій економіці. У перші роки свого функціонування, коли ринок державних цінних паперів тільки формувався, процентні ставки Центрального банку у зв’язку з інфляцією були від’ємними і не могли мати регулятивного впливу, а редисконтні операції банк не міг здійснювати, тому що вексельний обіг і досі не розвинутий в Україні, Національному банку доводилось робити основний акцент у грошово-кредитному регулюванні на політику резервних вимог.

Мета даної роботи полягає у необхідності аналізу застосування норми обов’язкових банківських резервів Національним банком для регулювання грошово – кредитної сфери, впливу величини резервів на інвестиційну активність, дослідження застосування даного інструменту в Україні у період з 1992 по 2003 рр., аналіз політики НБУ на 2004 рік, визначення основних порад для застосування норми обов’язкових банківських резервів.

Об’єктом даної роботи є норма обов’язкових банківських резервів у системі інструментів регулювання грошово – кредитного ринку.

Актуальність роботи полягає у тому, що норма обов’язкових банківських резервів в період розвитку банківської системи, грошового ринку та економіки взагалі використовувалась Національним банком України як основний інструмент грошово – кредитного регулювання. Застосування норми обов’язкових банківських резервів вимагає докладного аналізу стану грошової, кредитної сфер з метою забезпечення стабільного економічного зростання і погашення негативних явищ ринку.

В першому розділі даної роботи розглянуто суть та роль грошово-кредитної політики, її необхідність здійснення, суб’єкти та інструменти реалізації.

Докладно охарактеризовано роль Центрального банку, як головного суб’єкта монетарної політики, його основні завдання і методи їх здійснення. Норма обов’язкових резервів розглянута як один з найвагоміших інструментів здійснення грошово – кредитної політики Центральним банком, механізм дії та її вплив на досягнення стратегічних цілей економіки. В цьому розділі також описаний сучасний порядок формування норм обов’язкових банківських резервів в Україні.

В другому розділі проаналізовано динаміку норм обов’язкових банківських резервів в Україні, політику Національного банку України та умови в яких вона здійснювалась за період з 1992 по 2003 рр.

В останньому розділі даної роботи проаналізовано вплив розміру обов’язкових банківських резервів на економічні процеси у короткостроковому та довгостроковому періодах. Розгляглянуто основні засади грошово – кредитної політики Національного банку України на 2004 рік, а також політику НБУ щодо формування норми обов’язкових банківських резервів.

Розділ І. Грошово-кредитна політика держави : суть, мета, суб’єкти, інструменти, значення:

Суть, мета та роль грошово-кредитної політики;

Під гро­шово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. Часто її називають монетарною, чи грошо­вою, політикою. [1,28]

Найбільш прийнятним є визначення, яке відносить до грошово-кредитної політики ті заходи та дії регулятивного характеру, які здійснюються безпосередньо центральним банком чи за його учас­тю та реалізуються через грошовий ринок у всіх його різновидах, включаючи валютний. За такого підходу грошово-кредитна політи­ка набуває чітких, економічно обумовлених меж, внутрішньо єдиної інституційної основи, тобто охоплює грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні грошово-кредитна політика виступає як системний, організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економіч­ній системі. Саме у цьому розумінні ми використовуватимемо в по­дальшому поняття монетарної політики.

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є На­ціональний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної полі­тики беруть участь інші органи державного регулювання економі­ки — міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади ви­значають основні макроекономічні показники, які слугують орієн­тирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговий баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслу­ховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами і вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні і тактичні.

Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в за­гальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути: зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Кожна з цих цілей настільки важлива для сус­пільства, що владні структури можуть ставити перед собою завдан­ня одночасно реалізувати їх усі чи більшу їхню частину. Держава в цілому має у своєму розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для розв'язання таких завдань.

Проте з допомогою заходів лише монетарної політики одночасно досягти всіх указаних цілей неможливо через обмеженість та спе­цифіку її інструментарію. Тому в межах монетарної політики зазна­чені стратегічні цілі виявляються несумісними. Зокрема, стабілі­зація цін вимагає застосування монетарних заходів, які призводять до погіршення кон'юнктури, спаду виробництва та зайнятості. І на­впаки, для зростання виробництва необхідно вживати заходи, які призведуть до пожвавлення кон'юнктури і можуть спричинити зро­стання цін.

Тому центральний банк вибирає залежно від конкретної еконо­мічної ситуації одну із стратегічних цілей. Нею, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), оскільки якраз вона найбільше відповідає головному призначенню центрального банку - підтри­мувати стабільність національних грошей. І через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей. Проте щоразу виникає складна проблема узгодження стратегіч­них цілей монетарної та загальноекономічної політики. [1,24-26]

Проміжні цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню страте­гічних цілей. Оскільки в ринкових умовах економічне зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші макроекономічні показники визначаються передусім станом ринкової кон'юнктури, проміжними цілями монетарної політики є зміна ос­таннього в напрямі, який визначається стратегічною ціллю. Зокре­ма, якщо ціллю загальноекономічної політики є економічне зрос­тання при скороченні безробіття, то проміжною ціллю може бути пожвавлення ринкової кон'юнктури.