Спрямовуючи свої дії на досягнення основної мети грошово-кредитної політики, Національний банк залежно від змін макроекономічної ситуації коригуватиме монетарні показники для забезпечення прогнозованої траєкторії динаміки складових стабільності грошової одиниці.

Зважаючи на розвиток грошово-кредитного ринку та економіки в цілому у 2003 році, та проаналізувавши показники першого кварталу 2004 року Національний банк України не передбачає до кінця 2004 року змінювати існуючі розміри норм обов’язкових банківських резервів.[13, 4-8]

Отже, норма обов’язкових банківських резервів має застосовуватись як інструмент антициклічної та антиінфляційної політики, так як зміна розміру норми обов’язкових банківських резервів впливає безпосередньо на інші макроекономічні показники через трансмісійний механізм. З метою стимулювання інвестиційної активності Центральний банк проводить політики, спрямовану на зниження розміру резервів, а збільшення норми обов’язкових банківських резервів сприяє зниженню інфляційного тиску, стабілізації курсу національної валюти. Тому при використанні цього інструменту необхідний докладний аналіз ситуації на грошово – кредитному ринку, економіки вцілому.

Висновки

Політика обов’язкового резервування – досить результативний інструмент грошово-кредитного регулювання . На грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягів вільних резервів, а й через зміну коефіцієнта грошового мультиплікатора та рівня процентної ставки , які надто чутливо до зміни обсягів кредитних можливостей банків. Встановлення величини норми обов’язкових банківських резервів залежить від необхідної на даний момент грошово – кредитної політики : кредитної експансії (стимулювання інвестиційної активності) або кредитної рестрикції (стримування інвестиційної активності).

В країнах з розвинутою ринковою економікою цей інструмент монетарної політики використовується рідко, як вийняток, оскільки часті зміни норми обов’язкових резервів негативно впливають на діяльність комерційних банків.

В умовах перехідної економіки України Національний банк України досить часто і рішуче застосовував цей інструмент грошово – кредитної політики, оскільки для використання інших, більш “м’яких”, інструментів в країні не було достатніх передумов. У період з 1992 по 2003 рр. розмір норми обов’язкових банківських резервів коливався у межах від 6 до 60%. З 10 квітня 2002 року у зв’язку зі стабілізацією економіки та розвиткам грошово – кредитної сфери, Національний банк України встановив диференційований розмір норм обов’язкових банківських резервів від 0 до 12%. Резерви не вимагаються під довгострокові депозити, що залучені у національній валюті, а також встановлено розмір резервів під кошти залучені комерційними банками у національній валюті від фізичних осіб на короткий строк 2%. Ці дії Національного банку України сприяли розвитку довгострокового кредитування, зниженню ціни кредиту, розширенню кредитних можливостей комерційних банків, залученню вільних коштів громадян в економіку, стабілізації національної валюти.

Також у період становлення банківській системи змінювалися нормативи щодо формування норм обов’язкових банківських резервів : метод нарахування, звітний період, вид банківських ресурсів до яких застосовували резерви, штрафні санкції тощо.

Розвиток банківської системи сприяв встановленню сучасних ринкових нормативів – було збільшено звітний період, резерви нараховуються на банківські пасиви, застосовується диференційований метод розрахунку резервів, що залежить від виду валюти у якій залучені кошти та терміну зберігання, штрафні санкції стали біль поміркованими.

Застосування норм обов’язкового резервування Центральним банком вимагає докладного аналізу та прогнозування стану грошового ринку й економіки вцілому. В майбутньому Національний банк України має відмовитись від активного використання обов’язкових резервів як інструменту поточного регулювання грошового ринку й застосовувати його для досягнення довготермінових стратегічних цілей монетарної політики.

Список використаної літератури:

Мороз А.М.” НБУ і грошово-кредитна політика”. – Київ: КНЕУ, 1999. – 368с.

Адамік Б.П. “ Національний банк : грошово-кредитна політика”. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 278с.

Грошово-кредитна та банківська статистика // Бюлетень НБУ, січень 2004р. - С.72-73.

Стельмах В.С. “Грошово-кредитна політика в Україні”. – Київ: Знання, 2003. –421с.

Щомісячна збірка статистичних показників грошового ринку “Основні монетарні параметри грошово – кредитного ринку України” // Вісник НБУ, 2002, №2. – С.38-39.

Щомісячна збірка статистичних показників грошового ринку “Основні монетарні параметри грошово – кредитного ринку України” // Вісник НБУ, 2002, №3. – С.46-47.

Щомісячна збірка статистичних показників грошового ринку “Основні монетарні параметри грошово – кредитного ринку України” // Вісник НБУ, 2002, №5. – С.28-29.

Савлук М.І. “ Вступ до банківської справи”. – Київ : Лібра, 1998. –

344 с.

Буян І.В. “ Економічна політика”. – Тернопіль: ТАНГ, 1997. – 160 с.

Гальчинський А. “Теорія грошей”. – Київ: Основи, 1999. – 413 с.

Тиркало Р.І. “Банківська справа”. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314с.

Державне регулювання економіки // www. ukrreferat.com.ua/

Політика НБУ на 2004 рік // www.bank.gov.ua/

Про Національний банк України: Закон України №679-XIV від 20.05.1999р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності, 1999, №7. – С.3-23

Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України від 27.06.2001р. № 244 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності, 2001, №7. – С.65-88

Кротюк В.Л. “Національний банк – центр банківської системи в Україні”. – Київ: Ін Юре, 2000. – 413с.

Долан Э.Д. “Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика” – Л.: Профико, 1991. – 448с.

Гребеник Н.І. “ Тенденції розвитку управління грошово – кредитним ринком в Україні за період 1991-1999 рр.” // Банківська справа,1999, №6.– С.22-28

Савлук М.І. “ Гроші та кредит”. – Київ : Либідь, 1992. – 331с.

Положення про порядок здійснення установами банківської системи операцій на ринку ОВДП // bank.gov.ua