Впровадження другої домінуючої валюти світу – євро – є поверненням до звичайного стану міжнародних фінансів, при цьому слід зазначити, що регіональний характер домінування євро є природним та більше відповідає історії монетарних відносин . Євро вже в своєму первісному стані “не вкорінене” , тобто не має потенціалу кризової демонетизації, яку переніс долар із відповідною втратою вагомої частки довіри. Серед сучасних, не вкорінених валют лише євро контролюється наднаціональним органом. Міжнародна валютна система з колективною валютою , побудована на наднаціональній компетенції органів грошової політики, більше пристосована до стабільного та ефективного функціонування , ніж валюта безконтрольної держави - емітента . Однак над національний характер міжнародного монетарного порядку, представленого євро, крім переваг має і слабкі позиції. Потенційною слабкістю євро вважається відсутність міцної державної влади за цією валютою. Європейські політичні органи ще не можуть конкурувати із національними владними інституціями [17,с.13-14]. Проте , чим більша зона єдиної валюти, тим краще вона діє як антикризовий стабілізатор.

Значить гіпотеза монетарної регуляції є необхідною умовою збалансованого відтворення та єдиним виправданим макроекономічним заходом суб’єктивного впливу на господарювання України в сучасних умовах.

2.2. Валютна система України

Валюту та гроші часом уявляють як ідентичні поняття , хоча всередині країни частіше використовується термін “гроші”, а термін “валюта” – зовні.

Перетворюючись у валюту , гроші приймають на себе додаткову функцію – стають товаром , продаються і купуються , мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси випливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й зовнішнє визнання. У світовому співтоваристві має існувати довіра до валюти того чи іншого учасника міжнародних зв’язків , тобто переконатись у тому, що її можна обминати на інші валюти [6,с.133]. На практиці валюти вільно перетинають кордони і повертаються назад.

Поняття валюта використовується у таких значеннях:

національна валюта – грошова одиниця певної країни або той чи інший її тип;

іноземна валюта - грошові знаки іноземних державі використовуються у міжнародних розрахунках;

міжнародна валюта.

Міжнародні валютні відносини – це сукупність валютно – грошових і розрахунково – кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система.

Валютна система – це державно – правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну . регіональну, міжнародну та світову валютні системи.

Національна валютна система – державно – правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійснюються міжнародні кредитно – розрахункові операції, формуються і використовуються валютні резерви країни.

Основні елементи національної валютної системи:

валютний паритет та режим курсу національної валюти;

національна валюта – грошова одиниця країни;

умови обміну національної валюти на інші валюти – конвертованість валюти;

форми та організація міждержавних розрахунків;

статус національних установ, які обслуговують і регулюють валютні відносини [13,с.470-71].

Валютою у валютній системі України є гривня.

Одним із найважливіших елементів валютної системи є конвертованість національної валюти.

Конвертованість національної валюти – важливий атрибут відкритої економіки. Без конвертованості неможлива свобода зовнішньої торгівлі, оскільки товаро–виробник–експортер не може вільно включатися у різноманітні структури світового ринку, у міжнародний поділ праці, а покупець – імпортер позбавляються можливості задовольняти платоспроможний попит на товари що імпортуються.

Конвертованість полягає у можливості вільного обміну національної валюти на інші валюти за офіційним курсом [15,с.73].

У рамках світової валютної системи вільно вільноконвертованою вважається валюта тієї країни, яка взяла на себе зобов’язання , передбачені статутом МВФ.

У світовій практиці розрізняють повну та часткову , зовнішню і внутрішню конвертованість валют.

В Україні завершується процес трансформації грошової одиниці – гривні в режимі часткової (здебільшого внутрішньої) конвертованості, що сприятиме припливу іноземного капіталу, розбудови економіки України, її поступовій інтеграції у світову економіку.

Україна як незалежна держава ще в серпні 1992 року ратифікувала Угоду про міжнародний валютний фонд, узявши на себе , таким чином , певні зобов’язання щодо організації власної національної валютної системи.

Сучасний стан розвитку валютної системи в Україні , забезпечення внутрішньої конвертованості та досягнення стабільності національної валюти створили всі передумови для того, щоб рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 197 року оголосила що наша країна взяла на себе зобов’язання згідно з статтею ХІІІ Статуту МВФ за забезпечення конвертованості національної валюти з поточною конвертованістю, тобто на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, запроваджуються певні обмеження. Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі[23,с.98-99].

Уперше за роки незалежності України фізичні особи та резиденти здобули право переказувати через українські повноважні банки особисті кошти в іноземній валюті за межі України за нетоварними операціями.

Крім цього , громадяни та іноземці можуть переказувати за межі України успадковані кошти, гроші за продажу , спадщину та належне нерезиденту майно в Україні, прибутки від іноземних інвестицій в Україну, кошти отримані в оплату праці, премії, пенсії, гонорари, нараховані проценти, іноземну валюту. Ввезену в Україну згідно з чинним законодавством.

Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів однакові.

Представництва нерезидентів, які функціонують у нашій країні та на чиї поточні рахунки в уповноважених українських банках надходять кошти (в гривнях) від здійснення підприємницької діяльності в Україні та від проданої іноземної валюти з власного валютного рахунку для утримання представництва, можуть:

отримувати проценти на залишки коштів на цих рахунках;

купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України для її наступного переказування на рахунок юридичної особи – нерезидента [13,с.475].

Правильне впорядкування валютної системи має вирішальне значення для нормального функціонування валютного ринку.

2.3 Валютний ринок

Сучасний валютний ринок – це не просто місце валютних операцій. Це система різних економічних та організаційних відносин між країнами – учасницями з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг. Залучення інвестицій й інших видів діяльності, які потребують обміну та використання іноземної валюти.

Валютний ринок – розгалужена система фінансово – юридичних інститутів і механізмів, функціонування яких забезпечує купівлю і продаж іноземних валют для обслуговування іноземних платежів[13,с.490].

Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно з чинним законодавством. Яке визначає, що учасниками валютного ринку в Україні є певні організаційні структури (детальніше висвітлено в розділі 1).

До валютних операцій належать:

операції з використанням валютних цінностей у мінімальному обігу як засобів платежу;

операції , пов’язані з переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Валютними цінностями на території України вважаються:

Валюта України.

Платіжні документи й інші папери.

Іноземна валюта.

Платіжні документи й інші папери виражені в іноземній валюті.

Монетарні метали:

золото;

метали платинових груп.

Модель валютного ринку можна зобразити графічно , розглядаючи і попит на валюту як функцію ціни на неї.

На рис. 2.3.1 у точці перетину кривих ліній попиту (N) і пропозицій (A) формується рівноважний валютний курс - (W) , коли пропозиція валюти та попит на неї збігаються.

Рис. 2.3.1

Рівновага на валютному ринку.

Валютний ринок не може бути статичним – це суперечить його природі. На ньому постійно коливаються курси залежно від ситуації.

Рис. 2.3.1

Висновки

Для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:

прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України не до ніякого ЄЕП ,а до Євросоюзу;

відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку;

спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку. Зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;

мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;

дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;