Згідно із Законом України " Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 p. (Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №27.

— Ст. 218) державний санітарне епідеміологічний нагляд

— це діяльність органів, установ і закладів державної сані-тарно-епідеміологічної служби по контролю за додержанням юридичними і фізичними особами санітарного законодав­ства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунен­ня шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та із застосування заходів правового характеру до порушників.

Міністерство охорони здоров'я України є спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв і вимог, направлених на забезпечення санітарного та епідеміо­логічного благополуччя населення.

Систему державної санітарно-епідеміологічної служби становлять органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони Украї­ни, Міністерства внутрішніх справ України, Державного ко­мітету в справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. На ці заклади і підрозділи покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологіч­ного нагляду на підлеглих їм територіях, об'єктах, в части­нах і підрозділах.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний лікар України — перший за­ступник міністра охорони здоров'я України.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюєть­ся відповідно до Положення про державний санітарно-епі­деміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 p. №1109 (Юридичний вісник України. — 1999. — 12—18 серпня), уста­новами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у формі попереджувального та поточного нагляду за виконанням центральними та місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами санітар­ного законодавства. Основною формою здійснення державно­го санітарно-епідеміологічного нагляду є перевірка додер­жання санітарного законодавства. Такі перевірки проводяться за планами установ та закладів державної санітарно-епідеміо­логічної служби, а також позапланове залежно від санітар­ної, епідемічної ситуації за повідомленнями підприємств, уста­нов і організацій та за заявами громадян.

Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, об­ластей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, районів у містах та їх заступники, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту та їх заступники, а та­кож головні державні санітарні лікарі об'єктів, що мають особливий режим роботи, у межах відповідних адміністра­тивно-територіальних одиниць та на об'єктах нагляду мають право видавати постанови, приписи, а також вносити пропози­ції (подання): власникам підприємств про відсторонення від будь-яких видів діяльності, робіт, навчання, відвідування до­шкільних закладів осіб, які хворі на інфекційні хвороби або є носіями збудників інфекційних захворювань чи були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ; про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів дер­жавних, громадських органів та їх посадових осіб у від­повідність з вимогами санітарного законодавства; про обме­ження діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміо­логічного нагляду в разі виявлення порушень ним санітар­ного законодавства, що безпосередньо не впливають негативно на здоров'я людей, але можуть зумовлювати негативний вплив на нього; видавати постанови: про тимчасову заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епіде­міологічного нагляду в разі виявлення порушень ним санітар­ного законодавства, що можуть негативно вплинути на здо­ров'я людей, але ці порушення можна усунути здійсненням відповідних заходів; про заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміологічного нагляду у разі виявлення порушень санітарного законодавства, що нега­тивно впливають на здоров'я людей і не можуть бути усуну­ті здійсненням відповідних заходів, а також мають інші права.

За порушення санітарного законодавства або невиконан­ня постанов, розпоряджень, висновків органів санітарно-епі­деміологічної служби на осіб, винних у вчиненні правопору­шень, можуть бути накладені адміністративні штрафи.

Державний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії здійснюється Державною інспекцією по на­гляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергопотребнагляд), яка створюється Міністерством енергетики і електрифікації і діє на підставі Положення, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996р. №929 (ЗП України. - 1996. - №16. -Ст. 40).

Метою державного нагляду за режимами споживання енергії є:

— проведення єдиної державної політики в сфері енер­гопостачання;

— забезпечення безаварійного енергопостачання спожи­вачів шляхом контролю за використанням схем живлення;

— організація контролю за експлуатацією і технічним станом електричних і тепловикористовуючих установок та теплових мереж споживачів щодо надійності енергопоста­чання і керівництва режимами електроспоживання;

— забезпечення виконання заходів по управлінню режи­мами споживання електричної і теплової енергії;

— організація впровадження нових і виведення з екс­плуатації застарілих енергоустановок, які не відповідають ви­могам надійної і безаварійної роботи;

— впровадження нових розробок коштів контролю й об­ліку електричної і теплової енергії, а також автоматизованих систем збору, обробки інформації і управління енергоспо­живанням;

— здійснення контролю за дотриманням споживачами і виробниками електричної і теплової енергій вимог до якості енергії, договірних умов енерговикористовування і техніч­них умов на приєднання енергоустановок до мереж електро­постачання організації.

Головному державному інспектору з енергетичного на­гляду України, його заступникам, старшим державним інспек­торам і державним інспекторам надається право давати обо­в'язкові для виконання підприємствами, установами й органі­заціями розпорядження по відстороненню від роботи на електричних і тепловикористовуючих установках осіб, рівень знань яких не відповідає встановленим вимогам або які по­рушують їх; припиняти роботи, пломбувати електричні й тепловикористовуючі установки, якщо їх стан загрожує ава­рією, пожежею, небезпекою для життя обслуговуючого персо­налу або може призвести до значних збитків, і передавати відповідні матеріали правоохоронним органам тощо.

Серед органів державного нагляду особливе місце по­сідають органи прокуратури України, повноваження яких визначено Законом України "Про прокуратуру" від 5 лис­топада 1991 p. (Відомості Верховної Ради України. — 1991.— №53. - Ст.793).

Необхідно відмітити, що в ст. 121 Конституції України серед функцій прокуратури не вказується функція загаль­ного нагляду. Функцію нагляду за дотриманням і застосу­ванням законів прокуратура виконує до введення в дію но­вих законів, що регулюватимуть діяльність державних органів з контролю за дотриманням законів.

Згідно із Законом України "Про прокуратуру" вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і гос­подарського управління та контролю, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їхніми виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політични­ми партіями, громадськими організаціями, масовими руха­ми, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадо­вими особами і громадянами здійснюється Генеральним про­курором України і підпорядкованими йому прокурорами.

У здійсненні функції нагляду, в тому числі за правиль­ним виконанням законодавства про працю й охорону праці, прокурор має право:

1) безперешкодно, за посвідченням, що підтверджує зай­ману посаду, входити у приміщення державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм влас­ності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запровадже­но; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі, за письмовою вимогою, й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або кон­фіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в про­куратуру для перевірки зазначених документів та матеріа­лів, видачі необхідних довідок, у тому числі про операції і рахунки юридичних осіб та інших організацій, для вирішен­ня питань, пов'язаних з перевіркою;

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, ін­струкції, накази та інші акти і документи, одержувати інфор­мацію про стан законності й заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів прове­дення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підкон­трольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;