Іншою сферою наглядово-контрольної діяльності є засто­сування встановлених умов праці. Мова йде про відповідність правозастосувальних документів (наказів про прийняття, переведення, звільнення працівника та ін.) законодавству і локальним нормативно-правовим актам.

При здійсненні наглядових і контрольних функцій за додержанням трудового законодавства відповідними орга­нами використовуються різні види нагляду і контролю:

попереджувальний, попередній, поточний і подальший.

Попереджувальний нагляд і контроль здійснюється при встановленні локальних умов праці для того, щоб локальні норми не суперечили законодавству про працю. Такий на­гляд і контроль також здійснюється для попередження по­рушень правил охорони праці на будівництві, в експлуатації виробничих споруд, при введенні в експлуатацію нових об'єктів.

Попередній нагляд і контроль сприяє запобіганню пору­шенням законодавства про працю, має місце переважно при застосуванні умов праці, здійснюваних власником спільно, за узгодженням або з урахуванням думки профспілкових орга­нів або інших уповноважених на представництво трудовими колективами органів.

Поточний нагляд і контроль спрямований на запобігання порушенням законодавства про працю, виявлення допуще­них порушень і вживання необхідних заходів.

Подальший нагляд і контроль здійснюється при розгля­ді трудових спорів і виявленні вже допущених порушень з метою поновлення порушених прав працівників. Подальший нагляд і контроль здійснюють органи прокуратури, суд.

Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

й охорону здоров'я на виробництві

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я здійснюють спеціально уповноваже­ні на те органи та інспекції, які, як вже підкреслювалось, не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. До їх числа належать: Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України; Комітет по нагляду за охороною праці України; Державна інспекція охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці; Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністер­ства внутрішніх справ України; органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України; органи державного енергетичного нагляду Міністер­ства енергетики й електрифікації України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю й охорону здоров'я на виробництві здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Ці органи створюють систему органів нагляду і контро­лю за додержанням законодавства про працю й охорону здо­ров'я підприємствами (установами, організаціями) всіх форм власності і діють на основі відповідних нормативно-право­вих актів, що регламентують їхню діяльність.

Державна інспекція Міністерства праці та соціальної політики України (далі — Державна інспекція) згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. (ЗП України. - 1996. - №16. — Ст. 432), здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, органі­заціях незалежно від форм власності й складається з Голов­ної державної інспекції праці та є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства праці і територіальних державних інспекцій праці в областях, містах Києві й Сева­стополі , які відповідно входять до складу управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Державна інспекція здійснює контроль за додержанням законодавства про працю з таких основних питань:

— про трудовий договір і ведення трудових книжок;

— про робочий час і час відпочинку;

— про оплату праці, гарантії і компенсації;

— про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів;

— про трудові відносини у разі банкрутства та привати­зації підприємств;

— про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

— про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;

— про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників;

— про виплату працівникам допомоги з державного соці­ального страхування.

Свою діяльність Державна інспекція здійснює у взаємодії з органами державного управління охороною праці, органа­ми державної податкової служби, правоохоронними органа­ми, місцевими органами державної виконавчої влади й орга­нами місцевого самоврядування, профспілковими об'єд­наннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіо­нальні угоди та колективні договори.

Відповідно до покладених на неї завдань Державна інспек­ція виконує, зокрема, такі функції:

а) контролює додержання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;

б) вносить на розгляд власника (керівника) підприєм­ства або уповноваженого ним органу, органів державної ви­конавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення і попе­редження порушень законодавства про працю, а у разі необ­хідності доводить їх до відома органів прокуратури;

в) складає у випадках, передбачених законодавством, про­токоли про адміністративні правопорушення вимог законо­давства про працю, а також розглядає справи про адміністра­тивні правопорушення і накладає адміністративні стягнення згідно із законодавством;

г) сприяє організації правового навчання власників (ке­рівників) підприємств або уповноважених ними органів та проведенню роз'яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

д) веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань додержання законодавства про працю. При цьому посадові особи Державної інспекції не виступають як посередники чи арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення законодавства про працю.

Державна інспекція має право залучати до перевірок підприємств громадських інспекторів праці, які діють на ос­нові Положення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 березня 1998 p. №43 (Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. -- 1998. — №5).

Посадові особи Державної інспекції мають право:

а) безперешкодно відвідувати підприємства з метою кон­тролю за додержанням законодавства про працю;

б) знайомитися з документами й одержувати від мініс­терств, інших центральних і місцевих органів державної ви­конавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпри­ємств копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для вико­нання інспекцією своїх завдань;

в) у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваже­ному ним органу приписи про їх усунення. Приписи посадо­вих осіб інспекції підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

г) ставити перед власниками (керівниками) підприємств або уповноваженими органами питання про накладення стяг­нення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення.

Разом з тим усі посадові особи Державної інспекції зобо­в'язані: забезпечувати якісне проведення перевірок додер­жання законодавства про працю, об'єктивність їх результатів;

надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, по­в'язаних із застосуванням законодавства про працю, органі­зацією правового навчання працівників; зберігати державну, службову і комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх посадових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей про осіб, які звернулися до них із заявою, скар­гою, якщо цього вимагає заявник; проводити роботу з роз'яс­нення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.

Дії працівників Державної інспекції можуть бути оскар­жені до вищої посадової службової особи або до вищого органу Державної інспекції та до суду в порядку, встановле­ному законодавством.

Державна інспекція праці накладає штрафи в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок накладення штрафів Державною інспекцією праці Міністерства праці та соціаль­ної політики України, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 13 лютого 1998 p. №23/35 (Людина і праця:

Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. - 1998. — №5).

Згідно зі ст. 230-1 КпАП України органи Міністерства праці та соціальної політики України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконан­ням законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України (ст. 188-6 КпАП).

Від імені органів Міністерства праці та соціальної політи­ки України розглядати справи про адміністративні правопо­рушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

— головний державний інспектор праці — заступник мі­ністра праці та соціальної політики України, його заступники;

головні державні інспектори праці територіальних держав­них інспекцій праці, їх заступники; державні інспектори праці Головної державної інспекції праці — штраф до 9 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;