Промисловість будівельних сумішей здебільшого оснащена застарілими технологічними лініями, неефективними тепловими агрегатами.

До цього часу використовуються сезонні заводи, побудовані на початку XX століття, із застарілим енергетичним обладнанням, без застосування будь-яких контрольно-вимірювальних приладів та засобів автоматичного регулювання. Через низькі темпи оновлення основних фондів стан теплотехнічних агрегатів погіршується, збільшуються енерговитрати.

Підприємства будівельної індустрії порівняно більш сучасні, але під час їх проектування застосовувались здебільшого найдешевші технології, що не спрямовувались на енергозбереження.

Висока енергоємність вітчизняних будівельних матеріалів та сумішей значно впливає на їх конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Тому вирішення проблем енергозаощадження в будіндустрії та промисловості будівельних матеріалів є завданням номер один.

З цією метою розроблено галузеву програму "Енергозбереження-98". Її виконання дало змогу в 1997-1998 рр. скоротити обсяги споживання природного газу на підприємствах корпорації "Укрбудматеріали" на 20,4%.

Ситуація в інших підгалузях не набагато краща. Для аналізу проблеми варто розглянути сферу торгівлі будівельними матеріалами. [4]

Торговці будматеріалами спеціалізуються і від гурту переходять до роздрібу.

• Криза кризою, але й нині лише в столиці можна нарахувати близько 1000 фірм, які доволі успішно торгують різноманітними будматеріалами і в тому числі будівельними сумішами. Секрет успіху - у вмінні передбачати зміни в настроях ринку і вчасно реагувати на них. Зокрема, практика свідчить, що виконати забаганки найпримхливішого споживача, водночас підвищивши цінову конкурентоспроможність власної продукції, нині дозволяє вертикальна спеціалізація торгових компаній у вузьких товарних сегментах строкатого будівельного ринку.

• Досвід лідерів також підказує: в умовах "охолодження" ринкової кон'юнктури підтримати продажі почасти вдається за рахунок освоєння нових регіонів. А гнучкості в роботі оптовикам додає власна крамничка з недорогим ходовим товаром, в купівлі якого споживач не відмовить собі й в умовах після кризової депресії.

У ціновому протистоянні виручає спеціалізація. Висока конкуренція на ринку будівельних сумішей та ослаблений кризою попит не дозволяють продавцям розраховувати на високі прибутки. Для багатьох підприємців прибуток у межах 10-15% вважається пристойним, хоча один-два роки тому рентабельність оптової торгівлі була вдвічі вищою.

Ще одна істотна особливість сьогодення - спеціалізація. Якщо в минулі роки активно розвивалися фірми-продавці, які охоплювали широкий спектр матеріалів, створюючи своєрідні будівельні супермаркети, то тепер - усе навпаки. Більшість оптовиків скоротили асортимент до 1-2 видів будівельних матеріалів. [5]

Сучасні торговельні фірми пішли шляхом вузької спеціалізації, бо приваблювати клієнта лише великим вибором товару на складі дедалі складніше, та й дорожче. Споживачі вже віддають перевагу не тим фірмам, у яких багатий вибір усіляких товарів, а радше тим, у яких широкий спектр продукції певного виду (наприклад фарби). Крім того, і в ціновій конкуренції спеціалізовані фірми мають більші можливості. А це - плюс в умовах, коли дедалі більше операторів ринку у боротьбі за клієнта "скидають" ціну, жертвуючи власними прибутками.

Для торговців будматеріалами сьогодні "життєдайними" є лише великі міста: Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя. Але й на цих потужних ринках за деякими найменуваннями будівельних сумішей продажі скоротилися приблизно на 40%-50%. Зменшилися обсяги реалізації - фірми-оптовики почали торгувати вроздріб. Віддавати товар під реалізацію стало невигідним. Тож характерна особливість сучасного ринку будівельних матеріалів - збільшення кількості спеціалізованих фірмових магазинів.

Для ринку будівельних сумішей характерна сезонність розвитку. Після періоду затишшя, що триває з жовтня до березня, починається справжній сплеск попиту на всі види будівельних матеріалів.

Попри пізній початок будівельного сезону 2003 року (лише в квітні) у зв’язку із затяжною зимою, голова Асоціації виробників сухих будівельних сумішей Юрій Спектор констатує, що за перші сім місяців року вітчизняне виробництво зросло на 20—25% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Враховуючи те, що основну масу сухих будівельних сумішей, що випускають в Україні, становлять суміші для внутрішніх оздоблювальних робіт, сезон активного попиту на які триває до листопада-грудня, загальне зростання ринку нинішнього року може сягти 30—40%. Відтак уже більшість експертів вважає, що обсяги використання сухих будівельних сумішей в Україні перевищать 500 тис. т, а вітчизняне виробництво сягне 300 тис. т.

Ринок зосереджується в руках провідних фірм Деякі великі підприємства говорять про 50-60% зростання виробництва порівняно з минулим роком. Отже, паралельно зі зростанням ринку починається процес його концентрації, що цілком природньо — наприклад, у Польщі, як і в Україні, працює 100 виробників будівельних сумішей, але тільки 10 з них роблять погоду на ринку.

За вітчизняний ринок змагаються насамперед підприємства, що входять до Асоціації виробників сухих будівельних сумішей («Хенкель Баутехнік (Україна)», «Фомальгаут», Павлограджитлобуд, «Геліос», «Біон-Імпекс», «Полірем», ТММ), а також — «Атлант», «Артіль», «Лідер», «РосКат», «Акваліт», «Мастер» і «Керамікс». Інші фірми, за даними операторів ринку, працюють в основному на свій регіон і виробляють не більше 2,5—3 тис. т сумішей на рік.[6]

Ввезення сумішей на цементній основі майже припинилося, на гіпсовій — незабаром зменшиться Великі, а тим більше дрібні, вітчизняні виробники зосереджуються на сумішах на цементній основі. На ринку сумішей на гіпсовій основі (штукатурки, шпаклівки, затірки для швів, анкерні суміші) домінують закордонні виробники — турецькі, молдавські (завод «CMC-Knauf»), французькі (Semin), польські (Atlas) та фінські (Optiroc). Також в обсягах понад 1000 т за рік, за даними операторів ринку, імпортують суміші марок Litokol і Mapei (Італія) та Sopro (Польща). Серед них найбільш представлені турецькі виробники, що працюють у нижньому ціновому сегменті, від них набагато відстає Knauf, що представляє суміші середньої і дорогої категорії, далі з чималим відривом — вітчизняна продукція цієї ж цінової групи. Трохи менше, ніж усі вітчизняні виробники, разом узяті, продають сумішей на гіпсовій основі представники верхньої цінової групи — Semin і Optiroc (TM Vetonit).

Завдяки панівному становищу в гіпсовому сегменті ринку на імпорт припадає 40% усіх сухих сумішей, що використовуються в Україні. Однак вітчизняні виробники впевнені, що й цей сегмент ринку їм вдасться частково відвоювати. За словами директора львівської фірми «Атлант» Олега Конопацького, половину турецьких сумішей завозять контрабандним шляхом. Утім, очікуване посилення митного контролю після недавнього засідання Ради нацбезпеки і оборони, присвяченого цій темі, дозволить скоротити обсяги контрабанди, зокрема, турецьких гіпсових сумішей. А з офіційно завезеними турецькими сумішами вже зможуть конкурувати за ціною вітчизняні виробники, принаймні розташовані подалі від південних морських портів.[7]

Виробникам замало одних сухих сумішей. Хоча левова пайка попиту на сухі будівельні суміші, як і раніше, припадає на три групи — клеї для плитки, наливні підлоги й гіпсові шпаклівки, виробники цього року продовжують невпинно розширювати асортимент. Але найактивніше розширюють асортимент фірми, які вже зараз мають сильні позиції на ринку і широкий асортимент. Великим і середнім компаніям, таким як «Хенкель Баутехнік (Україна)», «Полірем», Павлограджитлобуд, «Атлант», «Геліос», «Артіль» уже став тісним сегмент власне сухих сумішей. Вони освоюють виробництво рідких речовин, необхідних для будівельних робіт: грунтувальних емульсій, гідроізоляційних мастик, полімерних штукатурок, різноманітних грунтовок і спеціальних клеючих розчинів.

«Зараз ми виробляємо і реалізовуємо матеріали практично під усі види робіт й елементи конструкцій», — повідомили представники «Хенкель Баутехнік (Україна)», вивівши цього року на український ринок групу матеріалів для укладання підлоги Thomsit, де серед 24 позицій лише 6 є власне сухими сумішами, а також рідкі матеріали для монтажу облицювальної плитки і затирки швів для слабких основ і агресивних середовищ.

«Ми уникаємо розробки універсальних матеріалів, бо це економічно невигідно», — пояснив головний технолог ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» Євген Карапузов. Схоже, нішу «універсальних» матеріалів, які в будь-якій сфері застосування поступаються за характеристиками спеціальним, провідні виробники залишили невеликим фірмам, які випускають менше десятка видів сухих сумішей «на всі випадки життя» і досі збивають одна поперед одної ціни так, що конкуренція вже йде за кожну копійку на кілограмі.

Найбільші виробники вже випускають не 1—2, як у 1998—2000 роках, а 5—9 видів самого тільки клею для плитки — залежно від матеріалу (кахель, мармур), розміру, місця монтажу (стіни, підлога), сфери застосування (кухня, ванна, фасад) і основи (міцна чи слабка).

Активно вітчизняні виробники освоюють і суміші для монтажу теплоізоляції. За даними Асоціації виробників сухих будівельних сумішей, їх випускають вже 10—15 фірм. Нагальна потреба утеплення фасадів, яку до того ж стимулюють нові норми теплоізоляції споруд, фактично не залишають будівельникам іншого вибору, як застосовувати сучасні утеплювачі і, відповідно, сухі суміші для їх монтажу. «Річ у тім, що утеплювачі мають низьку адгезію і через це погано кріпляться до звичайного розчину — тут потрібні тільки спеціальні сухі суміші», — пояснює Ольга Ступіна. Це зумовлює значний потенціал цього сегмента ринку, який, за різними оцінками, наразі становить від 2 до 5% обсягів реалізації всіх сухих сумішей. Деякі виробники вже зараз відзначають активізацію попиту на них. «Порівняно з минулим роком обсяги реалізації сумішей для монтажу теплоізоляції у нас зросли у 6 разів», — говорить Олег Конопацький.