Величина частини чистих активів кооперативу, що входить у пай його члена, визначається шляхом розподілу чистих активів, що виражаються у вартісній формі (за винятком неподільного фонду), на кількість членів кооперативу. Підсумовуючи отримане значення з пайовим внеском, одержуємо величину паю.

При цьому бажано вирішити питання, чи мають члени кооперативу, що вступили в нього протягом року, можливість поповнити свій пай у тім же розмірі, що і члени кооперативу, що складаються в ньому протягом усього фінансового року. Можливо, що їм буде нараховуватися менша сума, пропорційно кількості місяців їхнього членства в кооперативі протягом фінансового року.

Відповідно до п. 2 ст.165 Цивільного кодексу член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу.

Що стосується громадян, що не беруть участь у діяльності кооперативу особистою працею, а також юридичних осіб, то при їхньому вступі в члени кооперативу доцільно установити, що первісний пайовий внесок вони вносять у повному обсязі. Інша частина пайового внеску працюючих членів кооперативу повинна бути внесена протягом року після державної реєстрації кооперативу в порядку і терміни, передбачені статутом кооперативу.1

Порушення терміну формування пайового фонду через затримки внесення окремими членами кооперативу своїх пайових внесків має для кооперативу, принаймні, два негативних наслідки. По-перше, він не зможе через недостачу засобів почати в повному обсязі свою виробничу діяльність.

По-друге, якщо протягом першого року діяльності кооперативу, вважаючи з дня його державної реєстрації, не буде цілком сформований пайовий фонд, кооператив може бути ліквідований за рішенням суду. Ліквідація кооперативу може бути відвернена лише у випадку, якщо рішенням загальних зборів членів кооперативу особи, вчасно не внесшие пайові внески, будуть з нього виключені.

Це дозволить вважати пайовий фонд цілком сформованим, оскільки при визначенні його розміру буде враховуватися менша кількість членів кооперативу. Якщо, наприклад, спочатку в кооперативі було двадцять членів і пайовий внесок був визначений статутом у розмірі одна тисяча карбованців, то до кінця першого року діяльності кооперативу в пайовий фонд повинне бути внесено двадцять тисяч карбованців. Якщо ж два члени кооперативу будуть з нього виключені через порушення порядку внесення пайових внесків, то розмір пайового фонду повинний складати вже не двадцять, а вісімнадцять тисяч карбованців.

На відміну від інших організацій кооперативи можуть створювати з визначеної частини свого майна неподільний фонд, тобто не підлягаючому розділові між членами , крім випадків, передбачених законом. На неподільне майно не може бути звернене стягнення по особистих боргах члена кооперативу.

Про неподільний фонд також велися дискусії2. Цей фонд нерідко зв'язували з адміністративною системою керування, а тому вважали непотрібним у ринкових умовах. Питання про формування неподільних фондів у кооперативах був предметом дискусії й у міжнародному кооперативному русі. Визначений результат даної дискусії знайшов відображення у відповідній резолюції Міжнародного кооперативного альянсу на його конгресі в 1995 р. (Манчестер). Було визнано, що неподільний фонд корисний кооперативам, тому що без нього важко забезпечити розвиток, конкурентноздатність, виживаність на ринку, а, отже, успішну, прибуткову роботу, від підсумків якої залежить рівень доходів кожного члена.

Неподільний фонд звичайно використовується з метою виробничого, науково-технічного й іншого розвитку кооперативу, здійснення їм будівництва (у тому числі житлового для членів і працівників кооперативу), забезпечення безпечних умов праці, рішення соціальних і інших задач, що вимагають капітальних витрат. Частина коштів неподільного фонду кооперативу може скласти його резервний фонд, який створюється за рахунок відрахувань від доходукооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань,безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

У статуті кооперативу або рішенні загальних зборів його членів можуть бути передбачені й інші фонди, необхідні кооперативові для нормальної виробничої діяльності, а також рішення соціальних і інших задач. До таких фондів можна віднести фонд відшкодування шкоди, заподіяного каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я членові або працівникові кооперативу, а також смертю в зв'язку з виконанням членом кооперативу або працівником своїх трудових обов'язків, фонд, призначений на освітні й інші мети, пенсійний, інші фонди.

Особливість правового режиму майна російських виробничих кооперативів складається також у тім, що відповідно до законодавства України майно кооперативу підлягає розподілу на паї членів.

Пай члена кооперативу - це особливе правове явище. Він не тотожний пайовому внескові. Пай члена кооперативу складається з його пайового внеску і визначеної частки іншого його майна (крім неподільного фонду). Пай фіксує вартість тієї частини майна кооперативу, що його член зможе одержати при виході з кооперативу або його ліквідації. Наявність у майні кооперативу паїв його членів не перетворює власність кооперативу в загальну часткову, тому що власником залишається кооператив як юридичну особу. Але все-таки не можна не визнати наявність протиріччя між положеннями ЦК про те, що власником майна юридичної особи є воно саме, і правилом про розподіл майна кооперативу на паї членів.

Зараз важко сказати, чим керувався законодавець, уводячи дані правові норми в регулювання діяльності виробничих кооперативів і який аналог був покладений в основу цього рішення. У всякому разі, подібного роду норм немає ні в німецькому, ні у французькому, ні в італійському законодавстві. Між членами кооперативу поділяється тільки прибуток, а не все його майно. У ряді країн (наприклад, у Франції) існує правило, по якому навіть після ліквідації кооперативу майно, що залишилося, передається об'єднанням кооперативів іншому кооперативові, але не поділяється між членами. Таке правило передбачене спеціально для збереження кооперативного сектора економіки в явно не соціалістичній країні. Наш законодавець пішов по іншому шляху, зобов'язавши кооператив поділяти між членами все майно (у тому числі основні й оборотні фонди), тим самим позбавивши кооператив стійкості його майнової бази.

У законі не сказано, як на практиці поділяти майно, надавши можливість вирішити це зовсім не просте питання самим кооперативам, багато хто з яких не розуміють як можна поділити досить рухливі оборотні кошти. На практиці виникало питання, а як бути з новими членами кооперативу, що ще не уклали свою працю або фінанси в множення майна кооперативу. Напевно, у статуті можна передбачити, що новий член здобуває право на включення в його пай відповідної частини майна кооперативу після закінчення якогось періоду після його прийняття, а його член, що бере участь у діяльності особистою працею, - також роботи в кооперативі. Пай може бути переданий іншому членові або громадянинові, що не є членом кооперативу, якщо така можливість передбачена статутом. У цьому випадку члени кооперативу користуються переважним правом покупки паю (його частини). Передача паю в повному обсязі спричиняє припинення членства в ньому. Громадянин, що придбали пай (його частина), при його бажанні приймається в члени кооперативу.

У статуті корисно передбачити також, що збільшення розміру паю члена кооперативу за рахунок передачі йому паю (його частини) іншим членом, здійснюється після твердження річного звіту і балансу кооперативу, а пай (його частина), переданий членом кооперативу громадянинові, що не є його членом у випадку вступу цього громадянина в кооператив, розглядається як його пайовий внесок (частина пайового внеску, якщо пай менше розміру пайового внеску).

Звертання стягнення на пай члена кооперативу по його особистих боргах допускається лише при відсутності в такого члена кооперативу іншого майна для покриття його боргів і після твердження річного звіту кооперативу і його балансу за рік.

2.3.Керування у виробничому кооперативі.

Система керування виробничою й іншою діяльністю в кооперативі зовні дуже схожа з передбаченої Цивільним кодексом України для комерційних організацій.

Органи керування кооперативу поділяються на:

- представницький - загальні збори всіх членів кооперативу, власників його паїв, що є вищим органом керування кооперативом;

- контрольний - наглядацька рада, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органа (органів) кооперативу і виконуючого іншого повноваження, покладені на нього статутом кооперативу. Наглядацька рада може бути створена, а може бути і не створена. В останньому випадку виконавчі органи кооперативу будуть практично безконтрольні, що може привести до негативного для кооперативу, отже і для всіх його членів, наслідкам. Тому наглядацька рада в кооперативі обов'язково варто створити;

- виконавчий - правління і (або) голова кооперативу, що організують і керують виробничо-господарською діяльністю кооперативу.

Вищим органом керування кооперативу є загальні збори його учасників.

Відповідно до си. 15 до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:

затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу;