Інформація про регулювання й оподатковування. Компаніям потрібна інформація про умови регулювання, цілком ймовірно, тільки для дотримання правових норм, а не по якихось інших розуміннях. Оцінка умов регулювання теж потрібна задача, що передує прийняттю будь-якого рішення про вихід на іноземні ринки. Інформація про податкові системи важлива не тільки для дотримання правових норм, але і для визначення ефективного з погляду податкових виплат способу ведення операцій. Наприклад, можуть бути якісь податкові стимули до розміщення виробництва в одній країні, а не в іншій, де планується введення більш високих податків.

Внутрішня інформація

Інформація про виробництво. Це приклад цілком внутрішнього стосовно фірми виду інформації. Компаніям-виробникам потрібна інформація про такі речі, як ефективність виробництва і продуктивність, витрати, відходи виробництва і якість. Інформація про виробництво важлива для фінансового планування, але багато компаній також спираються на неї і при маркетинговому плануванні; їм важливо знати, чи здатне виробництво поставляти продукцію визначеної якості в обсязі, достатньому для виконання службами маркетингу і збуту своїх зобов'язань перед споживачами.

Інформація про трудові ресурси. На сьогоднішній день це “сіра зона” у керуванні інформацією; хоча багато фірм налагодили складну систему одержання інформації про ринок, конкурентів і виробництво, лише деякі мають схожу по складності систему для одержання інформації про трудові ресурси. Інформація про трудові ресурси звичайно сфальцьована на таких моментах, як навчання персоналу і рівень кваліфікації, моральний стан персоналу і витрати на забезпечення кадрами. У досить досвідчених фірмах спостерігається тенденція збирати інформацію про особисте життя працівників. Така система найбільш поширена в США, але зустрічається й в інших країнах; фірми намагаються одержати якнайбільше інформації про характери співробітників, зовнішніх інтересах, сімейному житті, для того щоб краще задовольняти потреби працівників і підвищувати їхній моральний стан. Деякі японські фірми сприймають цей вид інформації як природну частину корпоративної програми соціального забезпечення для працівників і їхніх родин. Однак в інших країнах співробітники іноді сприймають збір такої інформації як вторгнення в їхнє приватне життя.

Внутрішня фінансова інформація. Ця категорія інформації описує те, що звичайно називають “показниками”. Вона включає основну інформацію з бухгалтерського балансу про прибуток і витрати, про майно і зобов'язання, а також великий спектр фінансових показників, таких як коефіцієнт P/E (відношення ринкової ціни акції до доходу по ній), відношення заробітної плати до валової виручки, показники продуктивності і т.д. Така інформація звичайно дає вихідну картину фінансового благополуччя і рентабельності компанії.

Джерела бізнесу-інформації

Стосуючись джерел інформації, Лавин (Lavin, 1987) запропонував класифікувати всю бізнес-інформацію двома способами. Класифікація першим способом припускає, що інформація може бути або первинної, отриманої в результаті чи дослідження аналізу, ініційованого фірмою, або вторинної, отриманої з якихось уже наявних джерел. Другий спосіб підрозділяє інформацію на внутрішню і зовнішню стосовно фірми. Далі Лавин класифікує вторинні джерела по характері доступу до них. Ці джерела можуть бути:

публічними, доступними для будь-якого дослідника;

частками, що складають власність визначеної чи компанії інституту (але з можливістю доступу до них за плату);

передплатними, що представляють собою гібрид публічних і приватних джерел, коли інформація знаходиться в чиїйсь власності, але постійно обновляється і стає доступної для визначеного обмеженого кола передплатників.

Стратегії можуть бути або офіційними, що використовують спеціалізованих постачальників інформації, або неофіційними, що використовують різні канали; вони також можуть бути активними (коли шукають джерела інформації) чи пасивними (аналіз інформації з уже відомих джерел). Комбінація декількох таких стратегій може бути цілком достатньої, але це залежить від об'єкта.

При пошуку джерел інформації особлива увага потрібно приділяти таким питанням, як вартість і конкретність одержуваної інформації, надійність і гарантії вірогідності інформації. На жаль, мається пряма залежність (причому звичайно дуже тісна) між ступенем конкретності інформації і вартістю її одержання. Необхідна оцінка надійності інформації (із завданням припустимої погрішності); вона повинна включати джерело, термін, протягом якого інформація залишається актуальної, і її аналіз. Репутація джерела — це одне, а використання доказів, що підтверджують її, чи “тріангуляція” інформації, — зовсім інше.

Приведемо трохи найбільш розповсюджених джерел бізнесу-інформації:

урядові заклади;

бібліотеки;

торгові асоціації;

компанії, що займаються приватними дослідженнями й інформацією;

газети і журнали;

служби бізнесу-інформації;

бази даних у режимі онлайн.

Деякі джерела варто прокоментувати. Урядові заклади, як державні, так і наддержавні, можуть служити гарним джерелом неопрацьованих даних, особливо ринкових і макроекономічних, а також інформації, що стосується регулювання. Однак часто ці дані потрібно чи інтерпретувати аналізувати. Деякі урядові заклади намагаються самі зробити аналіз; наприклад, посольства Великобританії за кордоном надають звіти про дослідження ринків зацікавленим компаніям, але якість їхній буває різним, а іноді звіти деяким відрізняються від простого перерахування назв і адрес. У тім, що стосується експортних ринків, торгові асоціації найчастіше є більш корисним джерелом.

Число компаній, що займаються приватними дослідженнями й інформацією, за останні роки виросло в кілька разів; вони спеціалізуються на зборі інформації про ринки і конкурентів. Газети і журнали являють собою джерело безкоштовної (звичайно), але не фільтрованої інформації із широкого кола питань. Служби бізнесу-інформації найчастіше надають послуги по пошуку спеціальної і деталізованої інформації на основі чи підписки продажу. Звичайно це комерційні організації, але такі послуги надають і академічні установи. Прикладом комерційних організацій можуть бути служба кредитної інформації Dun & Bradstreet чи компанія A.C. Nielsen, що займається дослідженнями ринку. Як приклад академічних установ можна привести Centre for Economic Forecasting при London Business School, що надає макроекономічні аналізи і прогнози, і Small Business Foresight, що пропонує послуги по аналізі і прогнозуванню для власників акцій дрібних компаній.

Розвиток інформаційних технологій збільшило число і підвищило рівень баз даних на CD-ROM і в режимі онлайн, що надають як кількісну, зокрема статистичну і докладну фінансову інформацію (наприклад, Datastream, FAME, Eurostat, NOMIS), так і якісну, таку як інформація про ринки і конкурентів, що надають служби новин (наприклад, Nexis, McCarthy, Reuters Business Briefing). Інтернет зі своєю всесвітньою павутиною пропонує неймовірна кількість інформаційних сайтов, а також засобів обміну інформацією з усього світу (див. ІНТЕРНЕТ; WORLD WIDE WEB).

Кількість джерел інформації росте неймовірними темпами, а в процесі пошуку інформації фірми спираються на використання засобів пошуку в режимі он-лайн, таких як Lycos, створений університетом Carnegie Mellon, WebCrawler, чи InfoSeek (див. Пошукові системи в Інтернету). Ці засоби дозволяють шукати інформацію багатьма способами: одні шукають по заголовках і назвам, інші шукають самі документи, треті ще як-небудь. Для передплатників кількість послуг в Інтернету взагалі, а також у приватних мережах, таких як Microsoft Network, продовжує рости, забезпечуючи доступ до конкретного, дуже докладної інформації.

Завжди мається великий попит на специфічну інформацію із секторів і регіонів, і він продовжує рости. Групи визначених інтересів, блоки новин і дошки оголошень в Інтернету дозволяють виділяти пучки узкоспециализированной інформації й у такий спосіб збільшувати корисність доступної інформації. Обмін інформацією з усього світу в режимі реального часу сприяє встановленню контактів і підтримці взаємин. Він швидко став невід'ємною частиною ведення бізнесу, а неминучий прихід надійно захищених систем електронних торгів надалі прискорить цей процес.

Інформаційні технології збільшили можливості доступу до первинних джерел інформації усередині компанії. Менеджерські інформаційні системи (MIS) і адміністраторські інформаційні системи (EIS) збирають інформацію з таких джерел, як звіти про продажі, виробничі звіти, а також добувають інформацію про ринки, фінанси і виробництво (див. інформаційні системи для керівників). Використання ускладнених баз даних зробило можливими методи маркетингу взаємодії, а нове програмне забезпечення дозволило розвивати автоматизовані і навіть “інтелектуальні” електронні форми (див. Географічні інформаційні системи). Очевидно, що якість інформації залежить від якості інформаційної системи і професіоналізму людей, що відповідають за вхідні дані.

Роль бізнесу-інформації

Дибольд (Diebold, 1985) підкреслює, що потреба в інформації неявно присутня в кожній дії менеджера. Він затверджує, що вся робота в сучасному офісі поділяється на шістьох основних частин:

вхід, збір неопрацьованих даних;

комунікації, переміщення інформації від одного джерела до іншого;

обробка, перетворення інформації з однієї форми в іншу;

збереження, збереження обробленої інформації;