Фінансування соціально-культурних закладів забезпечує підняття культурного рівня населення. Для цього діє широка мережа різноманітних культурно-просвітних установ. Фінансування цих установ провадиться за рахунок трьох джерел: — Державного і міських бюджетів; — коштів профспілок; — коштів акціонерних, приватних підприємств та колективних сільських підприємств. За рахунок Державного бюджету утримуються ті соціально-культурні заклади, які мають загальнодержавне.

Видатки бюджетів значення, а за рахунок місцевих бюджетів — широка ланка культурно-просвітних закладів, клубних установ, масових бібліотек, які розташовані в основному у сільській місцевості. Останнім часом підприємства постійно ставлять питання про передачу відомчих клубних установ та бібліотек на фінансування із місцевих бюджетів, аналогічно і профспілки, які разом з підприємствами провадили і провадять велику культурно-масову роботу по розвитку фізичної культури.

Частина клубних установ перебуває у підпорядкуванні підприємств, а частина — утримується за рахунок профспілок. В цілому і перші, й другі досі утримують клубні установи і бібліотеки, комплектують книжні фонди, постачають обладнання й інвентар для клубної роботи, ведуть лекційну, екскурсійну та іншу роботу.

У зв'язку з дефіцитом бюджетів усіх рівнів кошти в бюджетах на утримання культурно-просвітних закладів із року в рік зменшуються. Аналогічно із фінансуванням мистецтва. Драматичні театри, театри драми і музикальної комедії, опери та балету, дитячі театри працюють на господарському розрахунку. Кошти бюджетів виділяються тільки на проведення виставок картин, придбання предметів образотворчого мистецтва, і то не повністю. Частково фінансуються також телебачення і радіо.

Економіка України ще не подолала негативні явища перехідного періоду, тому повинна скорочувати видатки бюджету на соціально-культурні заходи. Фінансування органів влади і управління провадиться винятково за рахунок Державного і місцевих бюджетів.

Використана література:

Бюджетна система України. Підручник. – К., 2000.

Економічний словник-довідник. – Харків, 1999.