Варiант УАМ у статтi 37 залишає цi питання бiльш вiдкритими. Стаття 9

передбачає власнi джерела доходiв мiсцевої влади та прийняття рiшень у

фiнансовобюджетнiй сферi на мiсцях, що набагато чiткiше виписано у

варiантi УАМ, нiж Комiсiї. Нарештi, положення статтi 11 Хартiї про

засоби судового захисту набагато чiткiшi й зрозумiлiшi у варiантi УАМ.

У варiантi Комiсiї про це згадується тiльки опосередковано.

Заключнi зауваження. Цiлком зрозумiло, що без закону про мiсцеве

самоврядування Конституцiя породжуватиме протирiччя мiж рiзними

рiвнями влади, доки iснуватиме кiлькаярусна система урядування в

областях i районах. Щоб мати справжню систему самоврядування,

необхiдно встановити рiвновагу мiж контролем центральної влади i

субнацiональною автономiєю. Варiант Комiсiї передбачає централiзацiю

влади на рiвнi центрального уряду, в той час як варiант УАМ бiльш

близький до досягнення такої рiвноваги. Оскiльки Європейська Хартiя

чiтко визначає сфери мiсцевої автономiї, варiант УАМ узгоджується з

нею, а варiант Комiсiї -- нi.