Макроекономічна ситуація в Україні напередодні реформи.

Здійснилась і вже стала надбанням української історії одна з найважливіших для нашої молодої держави подій. На п¢ятому році незалежності Україна отримала чи не найсуттєвіший атрибут незалежності - постійну, повноцінну грошову одиницю - гривню.

Національні гроші - це міра вартості національного продукту. Так можна сформулювати мету реформи, яка відбулася в нашій країні. Гроші - це той стандарт, крізь який пропускається ціна праці. І ціна цього стандарту має бути високою.

Назва нової валюти вибрана не випадково. Україна має не лише давні й сталі традиції грошового обігу, а й не один раз за багатовікову історію виготовляла свої гроші. За часів Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій основною одиницею, що виконувала функції обмінної валюти, була гривня, відлита зі срібла або золота. Вдруге нові паперові гроші - гривні - були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року. В обігу з¢явилися гривні шести номіналів. Отож наша сучасниця знатного роду - одна з найстаріших на планеті грошових одиниць. Після тривалої перерви вона знову повернулася в Україну наче на підтвердження прадавньої біблійної істини, що все повертається на круги своя.

Фінансова стабільність - це аксіома. Якщо на цю аксіому гармонійно накладається система структурних змін, якщо досягається гармонія між монетарними, фінансовими і економічними діями, то йде процес реформації.

Грошова реформа - не панацея від усіх лих нашої економіки.

Національний пріоритет найвищої якості - тверда валюта. Її здоров¢я і стабільність можна забезпечити тільки жорсткими економічними заходами. Але саме вони - надійний важіль для підйому виробництва.

Необхідність оздоровлення фінансово-грошової системи посилює актуальність проведення економічних реформ. Політика України, яка проводилась у 1995 році і першій половині 1996 року, забезпечила посилення стабілізаційних процесів в економіці, зокрема:

суттєво уповільнилась інфляція;

відсутність так званого “грошового нависання”, коли пропозиція грошей значно перевищує попит на них;

зміцнів курс національної валюти;

уповільнилися темпи зниження промислового виробництва та обсягів валового внутрішнього продукту;

зросла активність домогосподарств як суб’єктів економіки;

зросли доходи та заощадження населення;

поліпшились результати зовнішньоекономічної діяльності.

Значне зниження темпів інфляції розпочалося з лютого 1996 року і набуло стабільного характеру. У червні і липні індекс цін споживчого ринку становив лише 100,1%, у серпні ¾ 105,7% до попереднього місяця при 109,4% у січні. Деяке зростання інфляції в серпні є наслідком подальшої лібералізації цін на платні послуги. Ціни на продовольчі товари за серпень знизилися на 1,7%, а на непродовольчі зросли лише на 0,8%. Індекс оптових цін за січень-серпень становив 113,6%, що значно нижче за індекс цін споживчого ринку (132,2%), і свідчить про зниження тиску інфляції витрат на рівень споживчих цін.

Починаючи з березня 1996 року постійно підвищувався курс українського карбованця до долара США та інших іноземних валют. Практично він був зафіксований на рівні 176 тис.крб. за 1 долар США, що разом з пониженням інфляції забезпечувало фінансову стабілізацію в Україні.

Суттєво призупинено спад виробництва у порівнянні з попереднім роком (з 14,1% за січень-серпень 1995 року до 3,7% за відповідний період 1996 року). Падіння обсягів валового внутрішнього продукту за зазначений період знизилось з 12,4% до 9,5%.

Грошові доходи населення в липні 1996 року в порівнянні з червнем зросли на 26%.

Незважаючи на ревальвацію українського карбванця протягом першого півріччя 1996 року експорт товарів та послуг у порівнянні з відповідним періодом 1995 року зріс на 30,6%, що при меншому темпі зростання імпорту (27,3%) забезпечило зниження на 2,3% від’ємного сальдо поточного рахунку платіжного балансу України і стало передумовою подальшого розвитку зовнішнього сектора економіки.

Поліпення напередодні реформи макроекономічної ситуації в Україні досягнуто більш послідовним і активним застосуванням ринкових механізмів, зокрема: запровадженням неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, подальшою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності і валютного ринку, дотриманням позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за депозитами і кредитами комерційних банків.

В цьому плані ситуація в Україні напередодні грошової реформи різко відрізнялась від ситуації в таких країнах як Естонія, Молдова, Німеччина (1948р.), в яких була висока інфляція і навіть гіперінфляція, і близька до ситуації в Польщі, Чехії, Аргентині. Тому характер реформи і методи її проведення відрізняються від грошових реформ у першій групі країн і співпадають з реформами, які проводилися другою групою країн. Це цілком природно і витікає з існуючих умов та розвитку економічних перетворень в Україні.

Таким чином, аналіз економічної ситуації напередодні реформи дає нам змогу стверджувати, що в Україні були створені належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею України.

Головні завдання реформи. Головними завданнями грошової реформи були:

заміна тимчасової грошової одиниці ¾ українського карбованця на національну валюту ¾ гривню;

зміна масштабу цін;

створення стабільної грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку.

Це передбачало закріплення фінансової стабільності, яка склалася напередодні грошової реформи, прискорення розрахуків, залучення до банківської системи надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти до іноземних валют.

Характер реформи. Вибір прозорового варіанту та безконфіскаційного типу грошової реформи був зумовлений необхідністю:

забезпечення повної довіри населення до нової національної валюти і як резултат ¾ довіри до політики Уряду та економічних реформ, які він проводить;

утримання стабільності на грошовому, споживчому і валютному ринках України, недопщення інфляційного сплеску та порушення стабільності валютного курсу, що могло б вплинути на зниження життєвого рівня населення:

запобігання спекулятивних операцій при обміні карбованців на гривні;

створення прийнятного соціального клімату, недопущення великої психологічної і соціальної напруги у суспільстві у зв’язку з проведенням грошової реформи.

При цьому Уряд і Національний банк України виходили з того, що напередодні реформи у готівковому обігу знаходилась значна маса грошей ¾ 366 трлн.крб., яка при одночасному пред’явленні населенням не мала повного реального покриття у вигляді товарних запасів (їх було лише на 157 трлн.крб.) і не могла бути підтримана за рахунок резервів іноземної валюти, обсяги яких недостатні. За розрахунками спеціалістів конфіскаційний варіант реформи мав би негативні наслідки, а саме ¾ зростання інфляції до 50% на місяць при повному спустошенні прилавків магазинів, а разом з цим і відчутне знецінення і без того незначних доходів та заощаджень населення. Це мало б руйнівеі наслідки не тільки для стабільності національної валюти, а й для економіки в цілому.

Підготовка до грошової рефрми. Відповідно до Указу Президента України “Про грошову реформу в Україні”, рішень Державної комісії з проведення в Україні грошової реформи з метою своєчасної підготовки до проведення в Україні грошової реформи Національним банком України:

1. Створено розгалужену мереу обмінних пунктів комерційних банків у кількості понад 10 тисяч, в тому числі 1,8 тисячі ¾ на залізничних станціях, в аеропортах та інших багатолюдних місцях. Для обслуговування пенсіонерів було залучено понад 14 тисяч підприємств зв’язку, в тому числі в сільській місцевості ¾ більш як 11 тисяч. Створено близько 92 тисяч комісій з обміну на підприємствах, в установах і організаціях. В цілому це було достатньо для забезпечення нормальної роботи з обміну карбованців на гривні.

2. Усі установи банків та підприємств зв’язку були забезпечені готівкою необхідних номіналів (банкнот і монет) для проведення обміну карбованців на гривні, а також нормативними, інструктивними та наочними матеріалами (буклетами та плакатами банкнот і розмінної монети).

3. Проводилася широка роз’яснювальна робота через засоби масової інформації щодо характеру та механізму здійснення грошової реформи. В усіх регіонах України були проведені наради-семінари, куди виїзджали відповідальні працівники Національного банку України.

4. У цілодобовому режимі працювала елекронна пошта Національного банку, яка забезпечувала безперебійний зв’язок Національного банку з комерційними банками та обласними управліннями НБУ. Цілодобо працювали оперативні групи в банках.

Таким чином банківська система України на кінець дня 1 вересня 1996 року була готова до проведення грошової реформи.

Механізм проведення реформи. Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в Україні проводилась з 2 по 16 вересня 1996 року. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні: 1 гривня за 100.000 купоно-карбованців. Одночасно відбулось зменшення у тій же пропорції усіх цінових показників та грошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилася в 100.000 разів більшою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаб цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. А саме співвідношення між товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації. Підсумки свідчать про те, що в цілому вона проходила організовано, з оптимальними зручностями для населення і без значних соціальних конфліктів.