План

1. Поняття аудиторських свідчень.

2. Аудиторські свідчення, їх класифікація та вимоги до них.

3. Джерела аудиторських свідчень.

4. Методика одержання свідчень.

1 Основою найбільш відповідальної і трудомісткої частини робота аудитора є підготовка аудиторських свідчень по всіх об'єктах контролю На основі аналізу і узагальнення даних , аудиторських свідчень аудитор робить висновок про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірності бухгалтерської звітності на перевіряючому підприємстві. Для того щоб зробити даний висновок аудитор підчас проведення перевірки в відповідності з програмою збирає на окремих об'єктах контролю необхідні свідчення відносно відповідності к діючому законодавству, встановленим стандартам і затвердженим положенням.

Таким чином, аудиторські свідчення - це інформація, які відбирає аудитор з метою складання висновків, на яких ґрунтується його кваліфікаційний висновок про бухгалтерську (фінансову) звітність.

Таким чином, аудитор повинен використати свідчення, які б дозволили забезпечити високу чіткість аудиторського висновку відносно передбаченого в договорі на проведення аудиту об'єкту контролю

2 Аудиторські свідчення повинні відповідати ряду вимог, що забезпечать одержання оптимально необхідної Інформації, яка дозволить зробити обгрунтований висновок про стан об'єкту аудиту До вимог Відносять:

• необхідність;

• обґрунтованість;

• повнота;

• правильність.

Під необхідністю аудиторського свідчення розуміють одержання конкретного необхідного аудиторського свідчення, зміст якого характеризує об'єкт дослідження.

Обгрунтованість аудиторського свідчення забезпечується тоді, коли воно містить дані наведені в первинних документах і звітах, облікових регістрах, формах звітності і інших документах, зміст яких підтверджується підписами конкретних виконавців.

Під повнотою аудиторського свідчення розуміють об'єм вміщеної в ньому інформації При суцільній аудиторській перевірці руху об'єкту контролю одержується повна характеристика об'єкту аудиту, а при вибірковому дослідженні об'єкту аудиту одержуємо дані, що допускають відповідну ступінь ризику.

Під правильністю розуміють вимоги, в відповідності з якими в аудиторському свідченні повинні бути проведені всесторонньо перевірені аудитором дані.

Дотримання вказаних вище вимог забезпечує одержання достовірної інформації про стан об'єкту аудиту, необхідної для складання аудиторською висновку.

Для одержання аудиторських доказів використовують інформацію з різних джерел. Основним з них с засновницькі документи (статут, засновницькій договір, реєстраційне свідоцтво). Головна книга, реєстри синтетичного і аналітичного обліку – (журнали -ордери, книги, відомості або відповідні машинограми, первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій), акти, довідки перевірок і ревізій контрольно-ревізійних служб, податкової Інспекцій розрахунки платежів бюджет та позабюджетні фонди: нормативна інформація (Положення про оплату праці, норми виробітку, розцінки, тарифи, норми витрат палива, сировини і матеріалів тощо). При необхідності використовують адміністративно-організаційну інформацію, до якої належать накази, розпорядження. протоколи, договори, ліцензії, контракти тощо.

При аудиюванні оплати праці потрібна соціальна інформація: особові справи, трудові книжки, трудові договори, колективний договір. Для перевірки законності господарських операцій, дотримання податкового законодавства керуються нормативне-правовою інформацією.

Важливим джерелом інформації є матеріали інвентаризації майна. розрахунків, незавершеного виробництва, а також безпосередньо самі матеріальні цінності, які можна оглянути, обстежиш на предмет їхнього стану і правильності використання.

Ефективність роботи аудитора залежить від вміння поєднувати різні види інформації і давати їм правильну оцінку, а також від вмілого контролю. Внутрішні документи е більш вірогідними у тому випадку, якщо вони оформлені сторонами, кожна із яких має свої інтереси (акт на оприбуткування кормів, акт на списання насіння). Оформлення і підписання документа кількома особами виключає здебільшого можливість того, що всі вони домовляються про протиправні дії. Із цих міркувань вирішують питання про зустрічні перевірки (зіставлення документів) і про довіру тим чи іншим джерелам. Аудиторські докази - це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії чи події господарюючого суб'єкта. Доказ може стати підтвердженням або спростуванням існування тієї або іншої дії чи події.

Свідчення в аудиті можна класифікувати відповідно до правил подачі інформації, передбачених чинним законодавством,, на прямі та непрямі,

Прямі - не докази, які підтверджуються первинними документами та обліковими регістрами. Наприклад, факт нестачі матеріалів, підтверджений інвентаризаційними описами.

Непрямі - це свідчення, що не мають безпосереднього відношення до фактів з даного питання. Наприклад, надійність системи внутрішнього контролю може виступати непрямим доказом відсутності значних помилок у фінансовій звітності.

В залежності від джерела одержання інформації аудиторські докази можуть бути внутрішніми, зовнішніми та змішаними (комбінованими),

Внутрішні - інформація одержана від клієнта; зовнішні - інформація одержана від третіх осіб; змішані (комбіновані) - це докази, отримані від клієнта і підтверджені зовнішніми джерелами.

Аудитор, маючи відповідну інформацію, повинен бути повністю переконаний у тому, що його думка абсолютно правильна і справедлива. Для цього він повинен вирішити, чи є його свідчення достатньо переконливими та релевантними.

Релевантні - це докази, які мають цінність для вирішення поставленої проблеми. Наприклад, доказ того, що на підприємстві перекручена звітність із собівартості продукції, не е цінним прн вирішенні питання щодо підтвердження наявності основних засобів.

На переконливість впливають три основні фактори: достовірність, достатність та своєчасність.

Достовірність характеризує докази з боку довіри до них та правдивості, Достовірність операції визначається повнотою і правильністю її оформлення у відповідності до діючих правил ведення бухгалтерського обліку. Під достовірністю операції можна розуміти ступінь адекватного відображення нею об'єктивно здійснених явищ, подій чи процесів. При наявності в операцій неточностей, які перекручують дійсні факти (показники), або при відсутності тих чи інших фактів (показників) інформацію називають недостовірною.

Достовірні докази повинні бути доречними і мати відношення по предмету аудиту. Наприклад, аудитор перевіряв своєчасність оплати за відвантажену продукцію і методом .тестування встановив. що в окремих випадках до продажу віднесені суми, по яких бухгалтер зробив некоректні бухгалтерські проводки. Цей доказ свідчить про не достовірність показника звітності Ф. .№ 2 "Звіт про фінансові результати" "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)". проте ніяк не характеризує своєчасність розрахунків. Тому такі свідчення не будуть мати будь-якого відношення до мети аудиту. Сутність доречності ви­значається метою аудиту. Стосовно однієї мети докази можуть бути доречними, а стосовно іншої - ні.

Крім цього, докази, зібрані безпосередньо аудитором, можуть бути недостатньо достовірними і в тому разі, коли він має невисоку кваліфікацію для їх правильної оцінки. Так, перевірка аудитором фактичної наявності дорогоцінних каменів у ювелірному магазині не дасть достовірних доказів, якщо аудитор не мас відповідних знань. У даному випадку свідчення експерта з цього питання будуть більш достовірними.

Ступінь об'єктивності. Об'єктивна інформація - це реально існуючі, докази. До об'єктивної інформації можна віднести підтвердження рахунків дебіторів, банківські виписки, результати інвентаризації.

Суб'єктивна інформація - це підтвердження будь-яких осіб про можливі результати Наприклад, підтвердження адвоката про швидке погашення кредиторської заборгованості.

Достатність. Достатність зібраних доказів встановлюється й кількістю. Тому, розмір вибірки, встановлений аудитором, буде важливим, коли .аудитор вирішує, чи буде достатньо йому зібраних свідчень. Так, він може вибрати 200 або 100 документів для дослідження. В першому випадку докази будуть більш достатніми. Крім розміру вибірки слід зважати і на характер елементів вибірки. При перевірці реалізації, стану розрахунків можуть бути вибрані документи з найбільшими сумами або за іншими ознаками (за характеристикою покупців тощо).

Своєчасність - аудиторські свідчення більш достовірні, якщо вони відповідають моменту здійснення фактів.

Наприклад, оцінка ліквідності цінних паперів на дату складання балансу більш переконлива, ніж така ж оцінка на два місяці раніше. А оцінка показників звіту про фінансові результати більш переконлива, якщо вибірка охоплює весь період, а не якусь його частину.

4 Аудиторські свідчення отримують шляхом. фактичного, документального і комбінованого контролю. Основними прийомами документального контролю є: економічний аналіз, перевірка документів за формою і змістом (огляд документів)., математична перевірка. зіставлення документів, нормативна перевірка, поопераційна (хронологічна) перевірка, письмові пояснення, письмові запитання.