У святі беруть участь батьки учнів, з якими проводиться захід. Ведучими, бажано, щоб були вчитель і вихователь даного класу.

Зал прибирають ніби світлицю: вишивками, килимками, квітами, столи застелюють скатертинами, на центральному столі коровай на вишитому рушнику. На столах торти, цукерки, яблука. На одній із стін – сімейний фотомонтаж.

Мета. Виховувати любов і повагу до найближчих і найрідніших людей – батька й матері, бажання допомагати їм, вчити бути чемними, уважними, завжди пам‘ятати місце, де народилися, рідну оселю. Формувати почуття обов‘язку перед батьками, довести всім присутнім на святі, що батьки і діти – це Одне ціле.

(У зал заходять батьки і гості свята під спів дітей).

Пісня “Ми вас вітаємо”. (мелодія “Ласкаво просимо”).

1. Сьогодні ми зібралися на свято,

До нього готувалися усі.

Щасливі, що у залі мами й тати,

Й гості, що запрошували ми.

Приспів:

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо –

Весь 2-А клас щиро промовля,

Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо –

Хай щастя наша повниться сім‘я.

2. Ви за столи святковії сідайте,

Ми пісню заспіваєм щиро вам,

Ми вдячні, що прийшли ми всі на свято,

Тож веселитись можна усім нам.

3. хай це родинне свято в нашім класі,

Ще більше здружить і зріднить всіх нас,

Бо найщасливіша у світі та людина,

Що друзів має поряд, повсякчас.

Діти.

Рідні мами, рідні тати,

Ми вітаєм вас на святі,

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

Ви нас теж любіть рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі

І як ви, такі ж хороші.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково.

Вчитель. Так, любі діти, батько й мати – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Тому й зібралися сьогодні на родинному святі, яке має таку гарну назву “Шануй батька й неньку”. Щоб у нашому шкільному родинному колі відчути тепло, ласку, строгість, увагу найрідніших вам людей – тата й мами. Бо в народі кажуть: “Хто батьків має, той в добрі зростає”.

Пісня “Родинне коло” (співають діти і пританцьовують).

Діти.

Батьки і діти, діти і батьки.

Нероздільне й одвічне коло,

Ми засіваємо життєве поле,

І не на день минулий – на віки,

Бо наша кров пульсує в їхній долі.

Батьки і діти, діти і батьки.

Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики, защеплювати ґудзики.

Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють. Мати – привчає нас до роботи і акуратності. А батько до господарства і спритності.

І де б ми не були, завжди повинні пам‘ятати про своїх мамусь і татусів. Прийти, допомогти їм, поговорити з ними, притулитись до їхніх натруджених рук.

Пісня “ Ми співаєм пісеньку” (сл. І муз. Максимчук М.І.).

ми співаєм пісеньку –

Це про вас, рідненькі.

Дуже, дуже любимо

Ми вас, дорогенькі.

Приспів:

Мамі посміхнусь,

Татусеві посміхнусь,

І до мами і до татка,

Як зайчатко пригорнусь.

Ви про нас турбуєтесь,

Рідні дорогенькі

Будем дуже вдячні вам

Все життя рідненькі.

Матусенька з татусеньком

Вчать, як в світі жити,

Рідну землю шанувати

І Бога хвалити.

Дитина. Дедьо, батько, тато, татко, татусь!

Чому татусь?

Легенда розповідає так: “давно колись до молодої матері навідувалась лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на ім‘я Тато. Гарненький хлопчик привітно посміхався до лісової красуні, і та подарувала йому пісеньку “Татонько, татонько”. Виріс хлопчина у статного парубка. З‘явилися у нього свої діти, їх Леля навчила кликати свого батька: “тато, татусь, таточко”.

Чи справді було так чи ні, але всі українські діти з давніх-давен кличуть батька татком, таточком, татусем.

Коломийка “Тато й мама” (діти співають і танцюють).

Як мені вас не любити, тату рідний, неню?

Тож ви мене згодували, дбаєте про мене.

Тож ви мене згодували власними руками.

Ой нема то ніде в світі, як в тата і мами.

Тато розуму навчає, мама приголубить,

Ніхто мене так на світі як вони не любить.

Вчитель. Батько; тато...

Суворий, вимогливий, а його любов до нас, дітей, стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Стриманість батьківської любові відбилася у прислів‘ях.

Діти.

Батькова лайка – дужча за материну байку.

Батько – не мати, не поцілує і не приголубить.

З батьком суд коротенький.

Вчитель. А от пестливість, безмежна любов, лагідність батькової душі відбилася у пісні М. Свинюка “Доня моя донечка”.

(Батько у якого є донечка, виконує пісню “Доня моя, донечка”).

Діти.

споконвіку батько в сім‘ї вважався господарем. На нього покладалися обов‘язки піклуватися про родину, годувати її та захищати.

Батьків приклад у родині мав велике значення. Діти, особливо хлопчики, намагалися наслідувати батька, бути такими ж як він.

(Хлопчики виконують пісню) “мій татусь”.

Зовсім не старенький

Любий мій татусь,

Ми з ним добрі друзі

І я цим горжусь.

2. Він такий розумний

Все на світі знає,

Бо книжок багато

Він завжди читає.

3. Мій татусю рідний

Завжди будь таким:

Спритним і веселим, -

Вічно молодим!

Дуже поважає

Мій татусь футбол,

Разом із гравцями

“Забиває гол”.

5. То підскоче в кріслі,

То “ура!” кричить,

Аж на стелі люстра

Дзвінко дзеленчить.

6. Недарма вважає

Наша вся сім‘я,

Що на тата ззовні

Дуже схожий я.

7. Підросту ще трішки,

Усього навчусь

І таким завзятим

Стану, як татусь!

Діти.

тато, татусь, таточко. Назва людини з сильним характером, міцними руками. Назва людини, яка все може може зробити, вміє полагодити і візка, і саночки, і машинку.

А як усміхнеться тато, то скільки ласки і тепла в його погляді. І де не глянеш – всюди видно татову руку.

Горе чи нещастя, чи біда яка

Всіх нас виручає татова рука.

Татова правиця знає труд і піт.

Із руки цієї ми йдемо у світ.

- як підеш у люди, щоб там не було,

хай в тобі не згасне батькове тепло.

- тато – помічник, бо завжди допомагає матері по господарству і біля землі, і доглядати, і виховувати, і навчати дітей.

- Кажуть я мала вередувала,

Плакала частенько і дарма,

На руках у тата засинала,

І в ночі татусь мороку добру мав.

- Як хворів я, мама наді мною

Промовляла тихо: “Боже мій!”

А татусь холодною водою –

Обтирав мене, щоб я не був слабий.

- Дорогий, хороший, рідний тату!

Кращого за тебе не знайти.

Дорогий, хороший, рідний тату,

Як чудово, що ти в нас є!

- А як свято радісне стрічаєм,

Цілий день разом проведемо.

Спортом ми займаємось, гуляєм.

Або в гості до бабусі ідемо.

- А коли татусь відпочива,

Кожен з нас стихає і мовчить.

Нам він потім книжку прочитає

Або грати в шахи нас навчить.

- Діти мріють, ласкою зігріті,

Щоб ніколи не було біди,

Щоб були рідніші в цілім світі

Тато й мама з нами поруч назавжди!

Батьки, у яких є лише сини, виконують пісню “Синочки мої соколята”.

Вчитель. Ми всі чиїсь діти.

Пройде кілька років – ви станете дорослими і теж батьками. А ви, батьки, станете ще старші. Проте всі повинні пам‘ятати, що ви в житті ступите на стежку, яка зветься Старість. А народна мудрість вчить.

Діти.

- що робить батько, те й його дитятко.

- що зробили для батьків, те зроблять для тебе твої діти.

- годуй батька на печі, бо й сам будеш там.

- як син до батька обходиться, таких синів матиме.

Вчитель. Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти – говорить українська народна мудрість. “Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а від самих дітей”. (В.О. Сухомлинський).

Тому й хочеться переповісти цікаву й повчальну казку “Як внук діда виручив”.

Учень. Був собі дід, а в нього був син жонатий. Дід був такий старий, що став уже забувати. От син сидить одного разу із жінкою тай каже:

- що ми будемо з батьком робити, що не вмира та й не вмира?

- знаєш що? Візьми лубок здоровий. Зсадиш його з печі, та й на лубок. Винесем його на холод, може простудиться і вмре до дідька.

Так вони і зробили.

А маленький внучок все те бачив...

- що ти там робиш? – питають якось батьки свого сина.

- оце – лубок, а оце – дідусь! Це як будете вже такі старі, як дідусь, то я тоді й вас – на лубок тай винесу на мороз, щоб вам було те, що й дідусеві, - відповів він.

Група батьків виконують пісню “Батько й мати”.

Діти.

- І коли згрубіла наша мова,

Їй здобудьте ласку із грудей.

Бережіть їх від злого слова,

Бо найглибші рани від дітей.

- Не скупіться на добрі слова,

Бо у світі так мало тепла,

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

- Коли зміцніють крила, щоб літати,