Вищесказані фактори мають тимчасовий характер і можуть бути усунені за умови спільних зусиль державних органів, страхових організацій, медичної громадськості і суспільства в цілому.

Таким чином, державна політика, спрямована на збереження і зміцнення суспільного здоров'я, повинна базуватися на новій парадигмі системи охорони здоров'я, в центрі якої перебуває не лікарня, а людина з її потребами з охорони здоров'я та медичної допомоги.

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції: "Обговорення проблем реформування системи охорони здоров’я через впровадження Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”