Зміст

Стор.

1. Фактори і умови формування та розвитку кон’юнктури світових ринків. ............................................................................................................... 3

2. Охарактеризуйте кон’юнктуру світового ринку послуг. .................. 9

Література ....................................................................................................... 14

1. Фактори і умови формування та розвитку кон’юнктури світових ринків.

Термін "кон'юнктура" походить від латинського слова "conjungo", що означає "з'єдную", "зв'язую". Поняття "кон'юнктура товарного ри­нку" та "загальногосподарська кон'юнктура" найчастіше використо­вують, коли йдеться про характеристику конкретної ситуації, що склалася на даний момент або за певний проміжок часу на товарному ринку або в народному господарстві країни.

Характеристика ринкової ситуації включає, як правило, таке: ступінь збалансованості ринку (співвідношення попиту і пропозиції), що сформувалася, намітилась або змінилась; тенденції його розвитку; силу й розмах конкурентної боротьби; рівень усталеності або зміню­ваності його основних параметрів; масштаби ринкових операцій і сту­пінь ділової активності; рівень комерційного ризику; положення рин­ку у визначеній точці економічного або сезонного циклу.

Кон'юнктура ринку характеризується трьома найважливішими принципово відмінними рисами:

варіабельністю;

циклічністю;

динамічністю.

Вивчення кон'юнктури ринку може бути як загальним, інтегро­ваним, так і спеціальним, тобто диференційованим за конкретними рин­ками. Розрізняють кон'юнктуру ринку товарів і послуг у світових масш­табах, у масштабах країни й окремих регіонів. Дана робота присвячена кон'юнктурним дослідженням на світових товарних ринках і має на меті висвітлити саме їх специфічні ознаки.

Дослідження кон'юнктури світових товарних ринків включає всебічний аналіз різноманітних факторів, які впливають на стан і роз­виток світових товарних ринків. Для кількісної оцінки змін та виз­начення тенденцій у розвитку кон'юнктури під впливом цих факторів використовується відповідна система показників кон'юнктури. Дослі­дження умов виробництва і споживання товару, змін попиту і пропозиції відбувається у певній послідовності з використанням відповід­них прийомів і правил, які будуть розглянуті нижче.

Кон'юнктура світового господарства або окремої галузі та то­варного ринку в кожний конкретний момент часу визначається вели­кою кількістю сукупності факторів, причин і умов розвитку господар­ства. Розвиток кон'юнктури визначається впливом:

економічних;

політичних;

військових;

науково-технічних;

природнокліматичних;

психологічних (чуток, паніки, очікувань) та інших факторів.
Уся сукупність кон'юнктуроутворюючих факторів структурується на:

а) постійно діючі та тимчасові, випадкові, стихійні;

б) фактори стимулюючі та фактори, які стримують розвиток економіки;

в) фактори циклічні та нециклічні.

На нашу думку, важливе значення для з'ясування стану та перс­пектив розвитку кон'юнктури має аналіз циклічних та нециклічних факторів, тому зупинимось на них детальніше.

Ринкові цикли можуть мати різну протяжність і послідовність. У межах одного циклу звичайно простежуються сезонні зміни, інтен­сивність яких оцінюється коефіцієнтами варіації. Характер і сила ринкових циклів розрізняються для окремих товарів і по-різному ви­являються у різних кліматичних і економічних зонах.

До циклічних факторів належать усі процеси та причини, які скла­дають основу механізму циклу відтворення. Ці фактори постійно діючі. До них належать:

процес оновлення основного капіталу;

попит на товари широкого вжитку (стан сфери обігу);

активність розвитку грошово-кредитної сфери.

У процесі дослідження потрібно встановити активність та харак­тер ДІЇ циклічних факторів, здійснити визначення на основі наявних оцінок і результатів аналізу фази циклу, в якій знаходиться економіка у даний конкретний момент часу, визначити строки переходу циклу в наступну фазу.

Група нециклічних факторів структурується на дві підгрупи: су­купність постійно діючих (НТП, рівень монополізації, державне регулювання, інфляція) та тимчасово діючих (сезонність, соціальні та політичні кризи, стихійні лиха) факторів.

Розглянемо напрями та характер впливу цих факторів більш де­тально.

Науково-технічний прогрес (НТП) спричиняє якісний кидок у роз­витку продуктивних сил, що:

а) прискорює процес оновлення основного капіталу в традицій­
них галузях економіки. Внаслідок цього підвищеною увагою на ринку користуються засоби праці, які характеризуються енерго- та матеріалозберігаючим ефектом, малим терміном окупності;

б) стимулює бурхливий розвиток нових галузей промисловості
(аерокосмічної, лазерної, біотехнічної тощо). Ці галузі на ринку пред'являють зростаючий попит на різні засоби виробництва.

Відмітимо, що на кон'юнктуру товарних ринків НТП впливає по-різному:

на ринках нових, прогресивних виробів спостерігається випереджаюче (порівняно з ринками традиційних товарів) перевищення по­питу над пропозицією;

кон'юнктура ринку морально застарілих товарів, навпаки, суттєво погіршується.

Рівень монополізації, концентрації та конкуренції виробництва впливає на стан кон'юнктури товарних ринків прямо та опосередко­вано:

прямо - через пряме регулювання виробництва та цін монополіями внаслідок недостатньої конкуренції;

опосередковано - шляхом зв'язків монополістів зі своїми зарубіжними філіями. Адже, як правило, монопольне становище на ринку мають великі компанії, часто транснаціональні (ТНК). А всередині кожної ТНК існує особливий, штучно створений ринок - внутрішньокорпораційний. Штучно сформовані пропорції цін, обсягів попи­
ту, які встановлюються у взаємній торгівлі між філіями однієї корпорації, впливають на відповідні пропорції у національних масштабах Кон'юнктура світових ринків знаходиться під впливом цих особливим внутрішньофірмових ринків.

Держави внаслідок використання більшою чи меншою мірою нижченаведених інструментів регулювання економічних процесів спроможні сприяти зниженню витрат виробництва приватних підпри­ємств, що, у свою чергу, підвищує їх конкурентоспроможність на світо­вих товарних ринках:

шляхом прямого чи опосередкованого регулювання цін внут­рішнього ринку;

або шляхом бюджетного субсидування експорту та імпорту (пряме субсидування експорту; зниження або відміна тарифів на пев­ні види імпорту).

Найбільш розповсюджений перший вид регулювання, тобто під­тримка державою певного гарантованого рівня цін. Це може бути, на­приклад, зниження цін на продукцію і послуги державних підпри­ємств, які обслуговують приватні підприємства. Крім того, таке регу­лювання може здійснюватись шляхом надання виробникам субсидій з бюджету у випадку зниження ринкових цін нижче гарантованого мі­німуму. Наприклад, спеціальна урядова корпорація з гарантування цін у США приймає в заставу у фермерів сільськогосподарську про­дукцію. Якщо в період дії застави (зазвичай до 12 місяців) ціни на ринку перевищать рівень застави, фермер може викупити свій товар і продати його на ринку. Якщо ж ринкові ціни нижчі від заставних ста­вок, товар не викуповується і переходить у власність корпорації.

Вплив держави на ціни промислових виробів здійснюється і опосе­редковано за допомогою таких заходів, як:

фінансування науково-дослідних робіт;

бюджетне фінансування експорту;

протекціоністська митна політика.

Інфляція суперечливо впливає на кон'юнктуру товарних ринків: напрями впливу і ступінь впливу залежать від темпів інфляції.

Інфляція, яка розвивається відносно невисокими темпами, так звана "повзуча" (2-4 % на рік), стимулює попит, у результаті чого кон'юнктура одержує стимули для пожвавлення (ефект "втечі від гро­шей", прагнення перевести їх у товарну форму). Логіка дуже проста: як­що не придбати ці матеріали сьогодні, завтра за них потрібно буде за­платити більше. Така політика носить назву "інфляційна психологія". Тобто інфляція певною мірою стимулює економічне зростання.

Але коли темпи інфляції перевищують 10 %, інфляція перетво­рюється на фактор загрози для економіки. Зниження купівельної спро­можності населення підриває попит, порушується функціонування кредитної системи.

Сезонність періодично впливає на кон'юнктуру багатьох товар­них ринків: на ринки продуктів сільського господарства, рибальства, лісового господарства, на ринки товарів деяких сезонних галузей про­мисловості - цукрової, консервної, будівельної, виноробної. Наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції буде більшою після зби­рання врожаю; обсяг будівельних робіт розширюється у літні місяці і скорочується в зимові тощо.

На деякі галузі економіки сезонність впливає опосередковано - через зв'язок із сезонними галузями сільського господарства і про­мисловості або у зв'язку з сезонністю споживання даного товару. Так, під впливом сезонності виробництва багатьох видів сільгосппродукції відбуваються різні коливання вантажообігу залізниць (збільшуються у період збирання врожаю і скорочуються в зимові місяці). Сезонність у виробництві автомобілів є наслідком сезонності попиту. Найбільший попит на автомобілі спостерігається у весняно-літні місяці (у країнах з континентальним кліматом). У США, наприклад, на березень-сер-пень припадає 2/3 продажі всіх автомобілів за рік. Відповідно най­більший попит на пальне також припадає на літні місяці.