Принципове значення для реалізації ефективної політики України є інтенсифікація її дво- або багатосторонніх зв’язків, активна участь в діяльності міжнародних економічних організацій. Україна стала членом МВФ, Світового банку, ЄБРР, а також має статус спостерігача в ГАТТ. Україна вирішує практичне питання співпраці в структурі ГАТТ/СОТ, інтенсифікує свою політику щодо інших впливових міжнародних організацій, насамперед Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). 2. Інтеграція України у світове господарство [1991-1997 рр.] Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити такі елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, кількість іноземних інвестицій у національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах. Таким чином, стан інтегрованості республіки України у світову економіку на 1991 р. визначався такими параметрами: національна валюта - рубль СРСР, неконвертована валюта; курс фіксований; валютна біржа відсутня; власні валютні резерви відсутні; зовнішня торговля жорстко контролювалася шляхом ліцензування та квотування; були відсутніми іноземні інвестиції в національну економіку; НБУ було сформрвано тільки в 1992 р.; географія і структура експорту і імпорту визначалися інтеграційними позиціями СРСР. Основна частка у зовнішній торговлі припадала на країни соціального табору і центрально-планової орієнтації; міграційні процеси існували тільки в межах респеблік СРСР. На 1997 р. склалася така ситуація: було введено національну валюту України - гривню; валютний курс плаваючий у межах валютного коридору; функціонує у щоденному режимі УМВБ; утворилися валютні резерви; Україна стала членом МВФ; Зовнішня торговля стала ліберальною; У червні 1997 р. Україна стала 138-ю державою, яка прийняла на себе зобов’язання виконувати статтю 8 статуту МВФ. Це означає, що гривня України стала конвертованою валютою з поточних операцій. Зовнішня торгівля України На 01.01.97 Україна торгувала вже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Росію - 38,7% від загального обсягу експорту. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі у 1996 р. становив 32365,2 млн. дол., в т.ч. експорт - 14061,7 млн. дол., імпорт - 18203, 5 млн. дол. Дефіцит торговельного балансу дорівнював 4141,8 млн. дол.[2] Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами становив 5534,18 млн. дол., в т.ч. експорт - 4745,6 млн. дол., імпорт - 787,54 млн. дол. В структурі зовнішньої торгівлі виділяються: продукція тваринництва, яка становить 4,2% експорту; продукти рослинного походження - 6,2%; продукція харчової промисловості - 9,1%; хімічної промисловості - 11,7%; металургічного комплексу - 32,3%; вироби транспорту - 4,5%.[3] Структура зовнішньої торгівлі конкретно відбиває сировинний, факторний потенціал України. Україна і міжнародний рух капіталу Протягом усього періоду існування незалежної України спостерігається "відплив капіталу за кордон", що є характерним для будь-якої нестійкої економіки. Оскільки це процес, властивий скоріше тіньовому сектору економіки і невраховуваний у платіжному балансі як прямі зарубіжні інвестиції резидентів Украіни, то на сьогодні про офіціальний експорт капіталу з України говорити важко. Українська економіка, головним чином, є об’єктом інвестування. За даними ЮНКТАД, у 1995 р. загальносвітовий обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) зріс порівняно з 1994 р. на 40% і становив 315 млрд. дол. 15% з них припали на "Азіатських тигрів". На частку 100 країн, які закінчують таблицю реципієнтів капіталу, в т.ч. Україну, припадає всього 1% ПІІ.[4] Однак слід сказати про зростання обсягів інвестицій у національне господарство України. На 01.01.96 їх обсяг був меншим за 1 млрд. дол.; на 01.01.97 - 1,4 млрд. дол. Найбільше прямих іноземних інвестицій в економіку України припадає на США - 217,4 млн. дол. (17% від усього обсягу ПІІ); на Німеччину - 176,6 млн. дол. (14,4%); Росію - 115,1 млн. дол. (9,4%); Нідерланди - 82,7 млн. дол. (6,7%); Кіпр - 66,5 млн. дол. (5,4%).[5] Україна і міжнародна міграція Для регулювання процесу взаємовідносин України з світовою економікою в галузі міграції населення створено Державний комітет у справах національних міграцій (ДКНМ). Крім того, управління у справах верховного комісара ООН з прав біженців відкрило свій офіс в Києві. Загалом кордони України протягом року в обох напрямах перетинають понад 100 млн. чол. На основі викладеного можна зробити висновок, що Україна як країна, що виникла в результаті процесів регіоналізації, процесу розвитку світової еоконміки, є досить інтегрованою у світове господарство і процес інтеграції визначається процесами формування нової структури системи "світове економіка". Висновок Інтеграція України в світове господарство - один з пріоритетів її державної політики з моменту проголошення незалежності. Активне включення України в міжнародний поділ праці (МПП) призвано служити: - підтримці в функціональному стані її галузей в період структурної перебудови і становлення ринкових відносин в державах колишнього СРСР; - витяганню вигід від участі в МПП за рахунок використання порівняльних переваг у виробництві тих або інших товарів; - забезпеченню оптимальних масштабів випуску продукції, гарантуючих окупність витрат на розробку і освоєння випуску нових видів продукції; - отриманню доступу до світових ресурсів науково-технічної інформації і капіталу. Як показує світовий досвід, інтеграція в сучасну світову економіку - це тривалий процес, який вимагає вироблення довгострокової економічної політики, що враховує історичні і господарські особливості кожної конкретної країни, тенденції НТП і світогосподарських зв'язків. Її реалізація складається в структурній перебудові економіки, підвищенні конкурентоспроможності її галузей, кореної перебудові форм і методів господарських зв'язків, в поступальному русі вперед в напрямі більшої відвертості економіки. Список літератури Указ Президента України “Про затвердження стратегії інтеграції України до ЄС” // Урядовий кур’єр. – 18 червня 1998. Бачурин А. Интеграция экономик и создание общего рынка – веление времени // Экономист. – 1996. - № 7. – с. 43-51. Дергачев В. Особенности мирохозяйственной интеграции Украины на основе свободных экономических зон // Экономика Украины. – 1996. - № 7. – с. 43-51. Егоров И., Михайлов В. Иностранные инвестиции в экономику Украины: тенденции и ожидания.// Финансовая Украина. - 18 февраля 1997 г. Кириченко О. Деяки аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України. – 1997. - № 7. – с. 75-82. Матеріали Мінстату України "Торговий дефіцит - 96"// Фінансова Україна. - 1 квітня 1997 р. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997. – 235 с. Плотніков О. Україна: місце в світі і шляхи виходу з кризи // Україна: аспекти праці. – 1997. - № 5. – с. 33-35. Пустовойтенко В. П. Україна зацікавлена в європейській інтеграції // Урядовий кур’єр. – 3 лютого 1998. Сіденко В. Прорив у Європу – яким чином? // Політика і час. – 1997. - № 11. – с. 18-27 Скеленко О., Дрозденко В. Проблеми входження України до ЄС // Розбудова держави. – 1996. - № 2. – с. 31. Токарев А. Интеграция Украины в международное разделение труда // Бизнес-Информ. – 1998. - № 8. – с. 66-70. Чистілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграція України // Економіка України. – 1999. - № 1. – с.80-88. Шевченко С. Украина вырабатывает теорию и стратегию интеграции в ЕС // Финансовая Украина. – 15 октября 1996. [1] Плотніков О. Україна: місце в світі й шляхи виходу з кризи//Україна: аспекти праці. - 1997р. - №5. - с.33-35. [2] Матеріали Мінстату України "Торговий дефіцит - 96"// Фінансова Україна. - 1 квітня 1997 р. [3] Див. там же. [4] Егоров И., Михайлов В. Иностранные инвестиции в экономику Украины: тенденции и ожидания.// Финансовая Украина. - 18 февраля 1997 г. [5] Див. там же.
|