Піклувальники не можуть брати участь у правовідносинах, що пов'язані з особою підопічного. Вони контролюють лише правочи­ни, які мають майновий характер. При цьому закон забороняє пік­лувальнику давати згоду на здійснення підопічним дій, пов'язаних з безоплатним відчужуванням майна. Піклувальник також не має права укладати з підопічним правочини щодо себе або стосовно членів своєї сім'ї.

Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

У разі відпадання обставин, що послужили підставою обмежен­ня дієздатності фізичної особи (видужання, поліпшення психічно­го стану, припинення зловживання спиртними напоями, наркотич­ними засобами, токсичними речовинами тощо), суд поновлює й цивільну дієздатність Рішення суду про поновлення цивільної ді­єздатності є підставою припинення піклування, встановленого над фізичною особою (ст.38 ЦК).

Факт психічного одужання фізичної особи підтверджується від­повідним фаховим медичним висновком, якщо особа знаходилась в спеціальному медичному закладі на лікуванні.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Справа може бути почата за заявою членів сім'ї громадянина, громадських організацій, прокурора, органу опіки і піклування, психіатричного лікувального закладу в суді за місцем проживання громадянина чи за місцем знаходження лікувального закладу, де він перебуває. Суддя в порядку підготовки справи до судового за­сідання призначає судово-психіатричну експертизу. В судовому за­сіданні беруть участь: сам громадянин, якщо це можливо за станом його здоров'я, члени його родини, прокурор, представник органу опіки і піклування.

Законом передбачені певні гарантії від необгрунтованого звер­нення до суду із заявою про визнання особи недієздатною. Зокре­ма, якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що ця вимога заявлена недобро­совісно, без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій бу­ло завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування (ст.39 ЦК).

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання за­конної сили рішенням суду. Якщо від часу виникнення недієздат­ності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної екс­пертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може виз­начити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздат­ною (ст.40 ЦК).

Рішення суду про недієздатність громадянина є підставою для призначення йому опікуна, який є законним представником остан­нього (ст.41 ЦК).

Опікун захищає права фізичної особи, визнаної недієздатною, вчиняє у її інтересах та від її імені правочини, несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.

Оскільки визнання фізичної особи недієздатною трактується як тимчасовий захід, який може застосовуватися лише на період існу­вання психічного захворювання, ст.42 ЦК передбачає можливість поновлення дієздатності фізичної особи. Таке поновлення прово­диться судом за позовом опікуна або органу опіки та піклування, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного по­ліпшення психічного стану фізичної особи у неї поновилася здат­ність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Факт психічного одужання фізичної особи підтверджується відповідним медичним висновком, якщо особа перебувала у спеціальному ме­дичному закладі на лікуванні.

Цим же рішенням суду припиняється опіка, оскільки необхід­ність у ній відпадає. Надалі фізична особа, цивільну дієздатність якої поновлено, є повноправним учасником цивільного обігу.