Використовувати кошти статутного фонду на заробітну плату, заохочення та інші потреби забороняється. Статутний фонд є власністю засновників (учасників) у межах їх вкладів.

При виході засновника (учасника) зі складу підприємства (това­риства з обмеженою відповідальністю) або в разі ліквідації підпри­ємства засновнику сплачується вартість частини майна, пропорційно до його частки у статутному фонді. Майно, передане у користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Статутний фонд є не тільки „підставою" для державної реєстрації, а й стартовим капі­талом, від якого залежить функціонування підприємства (фірми).

Державна реєстрація

Державна реєстрація завершує процес створення підприємства (фірми). Вона здійснюється у виконавчому комітеті міської (районної) Ради народних депутатів державною адміністрацією за місцем діяль­ності або проживання суб'єктів бізнесу. Для державної реєстрації необхідно подати такі документи: заповнену реєстраційну картку встановленого зразка (видається органами реєстрації,), статут чи засновницький договір, якщо це необхідно для створюваної ор­ганізаційної форми підприємництва, письмове підтвердження про на­явність юридичної адреси, яке подається власником або уповнова­женим ним органом, квитанцію, що підтверджує оплату за державну реєстрацію.

Підприємці-громадяни, які здійснюють свій бізнес без отримання статусу юридичної особи, подають тільки заповнену реєстраційну картку та документ, який підтверджує оплату за реєстрацію. Державна реєстрація провадиться при наявності всіх документів протягом п'яти робочих днів. Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом десяти днів видати свідоцтво про реєстрацію та подати відомості до податкової інспекції та органів державної статистики.

Свідоцтво про державну реєстрацію є основою для відкриття ра­хунків в установах банку за місцем реєстрації підприємства (фірми) або у будь-яких установах банків за погодженням сторін.

Банк, у свою чергу, зобов'язаний відкрити банківський рахунок і протягом трьох днів повідомити про це податкову інспекцію.

Перереєстрація суб'єктів підприємницького бізнесу здійснюється у порядку, встановленому для реєстрації.

Перереєстрація провадиться у разі зміни:

форм власності, організаційної форми чи назви суб'єкта бізнесу;

основних положень статуту.

Суб'єкти підприємницького бізнесу мають право відкривати свої філії (відділення), представництва без статусу юридичної особи. Від­криття цих підрозділів не потребує реєстрації. Суб'єкт бізнесу тільки сповіщає про це в реєстраційний орган внесенням допоміжної інфор­мації до своєї реєстраційної картки.

Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою за­явою підприємця, на основі рішення суду, арбітражного суду у випад­ках визнання дій підприємця недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, засновницьким документам, а також при здійсненні нестатутної діяльності.

Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена у суді.

Відповідальність за відповідність засновницьких документів, які реєструються, несе власник або уповноважений ним орган, що подає документи на реєстрацію.

Державна реєстрація для підприємств пов'язана з певними витра­тами, що включають у себе реєстраційний збір (мито), витрати на роз­робку засновницьких документів (якщо засновник не може сам скла­сти їх), нотаріальне засвідчення, оплату статистичному управлінню за присвоєння кодів діяльності. Крім того, необхідно оплатити ліцензію (якщо діяльність підприємства підлягає ліцензуванню), відкрити роз­рахунковий рахунок у комерційному банку, виготовити печатки, штампи, бланки, товарні знаки та інші атрибути, без яких підприєм­ство не може діяти.

З моменту отримання свідоцтва про реєстрацію підприємство на­буває статусу юридичної особи. Проте слід зазначити, що і після юри­дичного оформлення створення підприємства (фірми) організаційний період ще триває. Відбувається, зокрема, остаточне формування ор­ганів управління, розроблюють і затверджують відповідні внутрішні організаційні регламенти функціонування підприємства, встановлю­ють процедури роботи і взаємодії структурних підрозділів, співробіт­ників та ін. Цей процес у структурах підприємницького бізнесу відбу­вається по-різному. Корективи тут вносить ринок, прискорюючи чи гальмуючи організаційний період.

Припинення діяльності підприємств бізнесу

Ринок неординарний. Конкуренція, що відбувається на ньому, одні підприємства, фірми приводить до багатства, інші - до банкрутства.

Тепер кожне підприємство, будь-яка структура підприємницького бізнесу повинні самостійно вирішувати свої проблеми. Якщо підпри­ємство змушене припинити свою діяльність, то зробити це потрібно цивілізованим способом. Звичайно, у разі припинення діяльності під­приємств (фірм) виникає безліч питань, від вирішення яких залежить майбутнє багатьох людей. Тому в усіх державах, у тому числі і в Ук­раїні, відпрацьовані нормативи, механізм поведінки в таких ситуаціях Вони знайшли відображення у законах України „Про підприємства в Україні" (ст. 34, 35, 36), „Про господарські товариства" (ст. 19, 20, 21), „Про підприємництво" (ст. 11) та ін.

Держава гарантує при реорганізації та ліквідації підприємств за­хист прав та інтересів працівників, яких звільняють, відповідно до тру­дового законодавства України. Підприємства можуть припинити свою діяльність не тільки з причини нерентабельності, а й тому, що зміню­ють форму функціонування, об'єднуються з іншим підприємством, відокремлюються з розподілом майна та ін. Проте в усіх цих випадках порушуються інтереси як власників, так і найманих працівників, які потребують допомоги, захисту і можуть розраховувати у цих випад­ках на державу.

Припинення діяльності підприємств (фірм) здійснюється двома шляхами - реорганізації та ліквідації.

Підприємство реорганізується у таких випадках:

злиття з іншим підприємством та утворення в результаті нового підприємства, до якого переходять усі майнові права та обов'язки обох підприємств;

приєднання одного підприємства до іншого. В результаті до остан­нього переходять усі майнові права та обов'язки підприємства, що приєднується;

поділу підприємства. Новим підприємствам, ще виникли, перехо­дять за домовленістю сторін, у відповідних частинах (частках) май­нові права і обов'язки розділеного підприємства;

виділення з підприємства одного або кількох нових, яким перехо­дять за актом (балансом) у відповідних частинах (частках) майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства;

перетворення одного підприємства в інше. До нового підприєм­ства переходять усі майнові права і обов'язки реорганізованого.

Ліквідація підприємства (фірми) здійснюється:

за особистою ініціативою власника, підприємця;

після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його організації;

за рішенням вищого органу підприємства (фірми);

згідна з рішенням суду або арбітражного суду: за клопотанням банківських органів в разі неплатоспроможності та визнання його банкрутом; контролюючих органів за систематичне або грубе пору­шення чинного законодавства;

за іншими підставами, передбаченими засновницькими докумен­тами та законодавчими актами України.

Ліквідація підприємства (фірми) здійснюється ліквідаційною комі­сією, яка створюється власником або уповноваженим ним органом, а у випадку банкрутства - судом або арбітражним судом. За рішен­ням судових органів ліквідація може провадитися і органом управ­ління підприємством (фірмою).

Ліквідаційна комісія або орган, який провадить ліквідацію, публікує в офіційній пресі інформацію про ліквідацію підприємства (фірми); повідомляє порядок і строк прийняття претензій; оцінює наявне майно підприємства; виявляє дебіторів і кредиторів (розраховується з ними); здійснює заходи щодо сплати боргів третім особам; складає лікві­даційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Майно підприємства (фірми), його кошти після розрахунків з бюд­жетом, кредиторами, оплатою праці працівників розподіляються між засновниками (учасниками) пропорційно до частки їх у майні під­приємства, в порядку та за умов, передбачених засновницькими до­кументами і законодавчими актами України. Претензії, не задоволені у зв'язку з відсутністю майна, а також не визначені ліквідаційною ко­місією, вважають погашеними. Спори, що виникають у процесі лік­відації між фізичними та юридичними особами, розглядають у судо­вому порядку.

Ліквідацію підприємства (фірми) вважають завершеною, а підпри­ємство (фірму) таким, що припинило свою діяльність, з моменту за­несення запису до реєстру державної реєстрації.