А інакше –

не варто жити...

Як нема Батьківщини

в людини,

То й людини не треба

на світі!

Пізніше за свою палку любов до України, до її народу тяжко поплатився поет – його неодноразово арештовують. Так виникає поезія “Чага” – тобто приріст на березі, де в образі чаги автор бачить поета.

Чага – наріст на березі,

чорний паріст кострубатий.

Він смокче тіло берези,

як маму дитина,

а поета – слово...

Тяжке життя, душевна розпука сильно підірвали здоров’я: вороги навмисне підпалили хату, до кінця свого життя поневірявся по чужих домівках. 31 березня 1995 року Тараса не стало.

Девізом його життя, його творчості можна вважати слова:

“Не снись мені, кривавий сон,

Не сніться рани і руїни, -

Мені не треба десять сонць –

Живу тобою, Україно.

В мене ланів, в мене пшениць,

Я срібла – злота по всім світу.

За сто чужинських зоряниць

Я не віддам й вишневу віту.

ІІІ. 1.Підведення підсумку.

Отож, яка життєва кредо поета?

Заключна частина.

Домашнє завдання.

Написати твір-роздум “Поезія – це завжди неповторність...”