План.

1.Суть, завдання, принципи організації трудових процесів.

2.Організація системи забезпечення та обслуговування робочих місць.

1.Суть, завдання, принципи організації трудових процесів.

Давно відомо, що люди це центральна ланка в центрі управління . без людей нема організації. Без потрібних людей ні одна організація не може досягти своєї мети і вижити.

При визначенні мети своєї організації підприємство має визначити потребу в ресурсах не тільки в матеріальних, а в першу чергу трудових.

Трудові ресурси – це склад працівників, які мають необхідні для даноговиду діяльності знання і вміння ефективно воконувати відповідні функції.

Усі виробничі кадри поділяються на: робітників, службовців, спеціалістів, керівників.

Робітники – це працівники, які самостійно виготовляють продукцію, мають середню і спеціальну освіту. Це найбільш численна категорія, яка в деяких галузях народного господарства становить 80% від загальної кількості працівників. Робітники діляться на: основні, допоміжні.

Службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документів, облік і контроль, господарське обслуговування (касири, діловоди, секретарі).

Спеціалісти – працівники, які виконують інженерно – технічні та економічні роботи, мають вищу освіту, здатні приймати неординарні рішення (інженери, технологи, економісти).

Керівники – особи, які займають керівні посади (директори, їх заступники, начальники відділів) які маютьвищу освіту і необхідні організаційні здібності.

Визначення загальної кількості працівників персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування, належності до якої небудь галузі народного господарства.

Визначаючи чисельність керівників необхідно врахувати зовнішні фактори:

ринкову коньюктуру, пов’язану з ти чи іншим видом діяльності;

циклічність розвитку економіки,передбачення загальноекономічного спаду;

регіональні особливості ринку праці;

державні програми та замовлення;

юридичні аспекти (закони, угоди з профспілками);

можливості використання тимчасового наймання прцівників для надомної праці.

2.Організація системи забезпечення та обслуговування робочих місць.

Загальна чисельністьпромислово – виробничого персоналу визначається трьома методами:

Метод коригування базової чсельності:

; ЧЗ,ЧБ – чисельність загальна, базова;

і – коефіцієнт зміни обсягів виробництва;

DЧ – сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливої зміни продуктивності праці.

Метод розрахунку на основі нової трудомісткості виготовлення продукції:

Sti – повна трудомісткість виробничої програми (нормо / год);

Тр∙е – розрахунковий ефективний фонд робочого часу на одного працівника (год);

КВН – коефіцієнт виконання нормативів.

Метод підсумування: ЧЗ = ЧН + ЧНН + ЧД + ЧСЛ

а) чисельність робітників, які виконують роботи, що нормуються:

n – кількість видів виробів;

ti – трудомісткістьт одиниці виробу;

m – кількість виробів.

Прикла: Визначити обліковий склад топорів універсалів, якщо трудомісткість топорної операції = 0,3 год , кількість деталей, що потребують оборобки 73000шт. Середній

Квн =1,2 ; плановий відсоток невиходів на роботу 10%.

Фонд часу нормативний 2025 год.:

а) ; коефіієнт ефективногоробочого часу 100-10%=90%=0,9.

б) ; для допоміжних робітників, на роботах, на які є норми обслуговування.

Соб – кількість обслуговуючих агрегатів;

S – кількість змін;

Кяо – коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову ( )

ƒ – невиходи в %.

Ноб – норма обслуговування.

Приклад: Визначити чисельність чергових електриків, якщо обсяг робіт по технічному обслуговуванню: Соб = 10600 ремонтних одиниць; норма обслуговування 1000рем.од.

Режим роботи = 2 зміни; планові витрати робочого часу 10%;

а);

б);

в) чисельність допоміжних працівників (охорона, приберальниці, гардеробники, двірники):

Чд = nРМ ∙ nЗМ ∙Кяо;

г)чисельність службовців, УТР і керівників можна визначити трьома способами:

методом прямого нормування;

кореляційна залежність від факторів;

по типових штатних розкладах.

Чисельність працівників служитьбазою для продуктивності праці – це виготовлення продукції одиницю виробництва за певний час, або кількість витраченої праці на виготовлення одиниці продукції.

Показники , шо характеризують продуктивність праці:

1) прямий показник: ;

2) обернений показник: .

Визначення продуктивності праці проходить в натуральних показниках, у вартісних і нормативних одиницях:

визначення продуктивності праці в натуральних показниках.

Продуктивність праці:

для окремогоробітника:; Q – кількість випущеної продукції;

Чсо – с/обл.чиселність

- за певний проміжок часу одиниця устаткування: (це техн. Продуктивність)

Аоб – облікова чисельність устаткування.

- за одиницю часу: ; Т – час на виготовлення продукції.

Визначення продуктивності праці в натуральних показниках є найбільш вирогідним методом, але він має обмежене застосування, оскільки не дає можливості зіставити продуктивність різного устаткування і по різних видах робіт.

визначення продуктивності праці у вартісних показниках:

; ; . V – кількість випущеної продукції у вартісному виді.

Така продуктивність дає змогу узагальнити в одному показнику продуктивність праці при виконанні різних робіт. Але недолік пов’язаний з тим, що підвищення продуктивності праці залежить від росту кількості випущеної продукції в вартісних показниках, а вона може зрости за рахунок росту ціни, тобто витрат на сировину і матеріали, а це не показує збільшення віддачі виробництва.

визначення продуктивності праці у нормативних одиницях:

(нормо – год ) сумарний обсяг виконаної роботи, нормо – год., який визначається по і – тій операції нормативно.

Нормативизібрані у довідниках відповідних галузей народного господарства, що розробляється певними міністерствами. Цей метод також недосконалий через свою відносність. Він не дає уявлення про абсолютний рівень продуктивності праці людини.

Приклад: Зіставити планові і фактичні значення виробітку одного працюючого у звітньому періоді, якщо відомо: