1.Загальний принцип визначення темпу економічного зростання.

2.Фактори економічного зростання.

3.Пояснення механізму зростання. Акселератор.

4.Модель економічного зростання Харрода-Домара.

5.Модель економічного зростання Роберта Солоу.

1. Цей розділ присвячено економічному зростанню. В ньому

розглядатимуться моделі зростання (growth models). Природним

є запитання: чим моделі зростання відрізняються від моделей

розвитку (development models)? Воно може виникнути хоча б то-

му, що вище вже йшлося про економічний розвиток (у темі про

"Економічні цикли"). Як було з'ясовано, цикли одночасно є і

своєрідним відхиленням від попередньо досягнутого стану

рівноваги, і формою переходу економіки у новий стан.

В основі відмінності моделей розвитку від моделей зрос-

тання лежить власне відмінність між двома процесами: розвитку

та зростання. Розвиток можна визначити як перехід від одного

стану економіки до іншого, економічне зростання - як

збільшення обсягів виробництва. Безумовно, між розвитком та

зростанням існує тісний зв'язок - адже розвиток економіки

створює передумови для збільшення обсягів виробництва. Можна

сказати, що економічне зростання становить зміст розвитку.

Суть економічного зростання легко зрозуміти, розглянувши

модель, що відображає зв'язок між використаними ресурсами та

отриманим продуктом. Коли комбінація (поєднання) ресурсів за-

лишається незмінною, то для збільшення обсягів продукту

необхідно залучити більшу кількість ресурсів. Якщо прийняти,

що для створення ВНП потрібні лише два ресурси: праця та

капітал, то зв'язок між ресурсами та продуктом (що фактично є

виробничою функцією) матиме такий вигляд:

Пояснення до графіка:

1. На графіку зображено дві ізо-

кванти, які показують комбінації

праці та капіталу, необхідні для К

виробництва відповідно 50 і 100 Y

одиниць продукту.

K2 B

2. Лінія економічного зростання 100

зображена прямою OV. Вона з'єднує

точки А та В.Перехід від А до В К1

означає, що якщо не змінювати ком- A 50

бінацію праці та капіталу, а збіль

шити їх пропорційно у 2 рази, то й

створений продукт зросте удвічі: О L1 L2 L

50 до 100 одиниць.

Праця

3. Співвідношеня ОА ОВ

---- та ---- називають продуктивніс-

ОL1 ОL2

тю праці, а

співвідношення ОА ОВ

---- та ---- - коефіцієнтом капіталу

ОК1 ОК2

капіталу, або капіталовіддачею.

2. Власне,призначення моделі зростання - показати,скільки

реального продукту може бути створено у певний час. Це,як ми

прийняли у спрощеній моделі,залежить від двох чинників: капі-

талу К та праці L.Теоретично визнається також існування пев-

ного коефіцієнта А, що відображає щільність зв'язку між вит-

ратами (факторами) та створеним продуктом.Його називають "ав-

тономним"фактором зростання.

Взаємозв'язок між продуктом Y,капіталом K, працею L та

коефіцієнтом А має такий вигляд : Y = A Kb L1-b

У цій формулі b та ( 1-b) відображають еластичність Y

щодо збільшення кожного з факторів,або,іншими словами,-

значущість зростання фактора для зростання продукту.

Надамо всім змінним значення 1, а показникові b - зна-

чення 0,25.Відповідно (1-b)=0,75.Матимемо: 1=1 (1 1 ).

За такого співвідношення при 4% -ному зростанні фактора

праці матимеио 3%-не зростання реального продукту:

1,03=1 (1 1,04 ).

Коли еластичність реального продукту Y за фактором праці

дорівнює 0,75,або 3/4, то це означає,що збільшення праці на 4

одиниці викличе менше збільшення продукту - на 3 одиниці.

3. Виробнича функція виду Y=A Kb L1-b має дві основні харак-

теристики:

Перша: при однаковому (у процентах) зростанні обох фак-

торів (капіталу та праці) реальний продукт зростає на той са-

мий процент.Ця властивість дістала назву постійної віддачі за

рахунок масштабу (constant returns to scale).

Друга: при зростанні А на певну величину за умови

незмінності величини капіталу та праці реальний продукт зрос-

татиме на ту саму величину.

Можна записати формулу,що допоможе,виходячи з роз-

глянутої виробничої функції, визначити темп (рівень) зрос-

тання реального продукту :

ty = a + bk + (1-b) l , де a - збільшення коефіцієнта A,%

k - зростання капіталу,%;

l - зростання праці,%;

Наведена модель дає досить реалістичне,але водночас до-

сить грубе пояснення дійсності.Реалістичне тому, що в моделі

відображено вплив збільшення двох головних ресурсів -праці та

капіталу - на зростання обсягів виробництва.

Огрубленою ж модель є тому,що чинники економічного зрос-

тання не обмежуються цими двома фізичними елементами.Зокрема,

в результаті дослідження,здійсненого Джоном Кендриком на

основі аналізу даних майже за 90 років (з 1869р. по 1957р.)

доведено,що менш ніж половину приросту загального обсягу ви-

робництва можна пояснити діянням таких чинників,як зем-

ля,праця і капітал.Більше половини залежить від інших чин-

ників.Так високі темпи зростання у післявоєнний період по-

яснюються двома головними "нефізичними"чинниками:"динамікою

надолуження" та пероходом до системи змішаної економіки.

Так високі темпи зростання у післявоєнній Європі та Японії,

крім того,забезпечувалися міжнародним співробітництвом, пере-

будовою зруйнованого господарства на принципово нових тех-

нологічних засадах.Безумовно,що ці два чинники діяли на боці

пропозиції.Водночас почали діяти і чинники зростання на боці

попиту:збільшення державних витрат,рівня заробітної плати то-

що.

Вважається,що поряд з глобальними у післявоєнний період

діяв і такий частковий прискорювач зростання, як розвиток

транснаціональних компаній. Сприяли прискоренню розвитку

світової економіки і прогрес у науковій організації праці та

революція в управлінні.Саме у післявоєнні роки були роз-

роблені такі нові теорії управління,як кількісний підхід,сис-

темні концепції,ситуаційний підхід.А от вихід із кризи сере-

дини 70-х років був забезпечений структурними перетвореннями

економіки:новими технологіями в енергетиці,біохімії,прискоре-

ним розвитком сфери послуг,зокрема у банківській і страховій

галузях,а також частковою відмовою від експансіоністської

політики держави,скороченням дефіцитів бюджетів та обмеження

грошової маси.

Вважається,що коли розвинуті країни застосовують одна-

кові технології,то можна очікувати приблизно однакових темпів

їх зростання.Коли ж ідеться про країни,що розвиваються,то

навіть якби вони всі застосували однакові високі технології,

темпи зростання в них були б різними через різне сприйняття

цих технологій.

Досвід країн,що розвиваються,засвідчив,що найбільш знач-

ний вплив на темпи зростання мають: стан людських расур-

сів,зокрема рівень освіти,відкритість економіки та макро-

економічна стабільність.Для менш розвинутих економік най-

суттєвішим чинником зростання є збільшення витрат праці та

капіталу,тоді як для розвинутих економік таким чинником є

ефективність використання ресурсів.

У теорії для пояснення впливу чинників економічного

зростання сформувалися два підxоди: маржиналістський та

структуралістський.

Маржиналістським називають підхід неокласичної школи,

який грунтується на ідеї граничної продуктивності різних чин-

ників виробництва. Ця ідея дає змогу визначити граничний вне-