DВНП = ,

де К(м)ек – коефіцієнт мультиплікації експорту.

У найбільш загальному вигляді цей мультиплікаційний коефіцієнт дорівнюватиме співвідношенню приросту ВНП до приросту експорту . Він є величиною, оберненою до граничної схильності до експорту, тому:

DВНП =

або

DВНП = .

У конструюванні моделі зовнішньоекономічного впливу на стратегію інноваційного розвитку виникає потреба у конкретизації виразу коефіцієнта мультиплікації експорту з метою відображення в ньому якомога більшої кількості чинників. Для цього скористаємося загальновідомою формулою валового національного продукту:

ВНП = С + І + Д + ЧЕк.

У структурі ВНП ту його частину, що характеризується сумою доходів домашніх господарств, фірм і держави (С + І + Д), можна подати (за умов абстрагування від чинника непрямих податків і діяльності національних фірм за кордоном та закордонних фірм усередині країни) як продукт внутрішній. Його, користуючись методологією Кейнса, розглядають як суму поточного споживання (Сп) і «відкладеного» у часі споживання, або інвестицій (Ін). Споживання та інвестиції у цьому випадку мають принципово різне значення порівняно з тим, як ми їх подавали у формулі ВНП. Тепер споживання (за Кейнсом) розглядають як поточне споживання домашніх господарств (особисте споживання продовольства, одягу, предметів довготермінового користування, товарів тощо), фірм (поточне споживання наявних засобів виробництва), держави (поточне споживання суспільством через державу певного набору послуг і матеріальних цінностей).

Інвестиції (Ін) – це таке відтерміноване у часі споживання, яке дає змогу нарощувати споживання у майбутньому. Одна частина інвестицій – споживання благ, які належатимуть домашнім господарствам і державі та які не використовують у поточному періоді, а відкладають про запас (інвестиції для нагромадження запасів). Інша частина інвестицій – це ресурси, спрямовані на розширення виробництва (капіталовкладення у будівлі, споруди, машини тощо).

На цій підставі формулу ВНП можна подати у такому вигляді:

ВНП = Сп + Ін + ЧЕк

або

ВНП = Сп + Ін + Ек – Ім.

Якщо це правильно, то

DВНП = DСп + DІн + DЕк – DІм.

Звідси:

DЕк = DВНП – DСп – DІн + DІм.

Підставивши значення DЕк у базову формулу коефіцієнта мультиплікації експорту, отримаємо:

К(м)ек = .

Поділивши чисельник і знаменник даного дробу на величину DВНП, одержимо:

К(м)ек =.

У такому випадку:

DВНП = .

Вираз , як відомо, відображає граничну схильність до споживання. Очевидно, що при моделюванні стратегії інноваційного розвитку слід спиратись на ті галузі і товарні потоки, що забезпечуватимуть максимально високу граничну схильність до споживання. Адже чим більшим буде значення дробу (при незмінності інших параметрів), тим більшим стане мультиплікатор експорту, а тому більшими також будуть приріст ВНП та приріст сукупного споживання.

Вираз () кількісно характеризує граничну схильність до заощадження. Враховуючи це, інноваційна політика здобуде успіх, якщо вона орієнтуватиметься на преференційний розвиток галузей і товарних груп із мінімальними значеннями граничної схильності до заощадження.

Вираз характеризує граничну схильність до інвестування, і за суттю його можна ідентифікувати як обернену величину коефіцієнта мультиплікації інвестицій, який розробив Кейнс. Відомо, що чим більше значення він отримає (за умов незмінності інших параметрів), тим вищими будуть показники приросту суспільного продукту і сукупного попиту. Тому проблему вибору товарних потоків у моделюванні стратегії інноваційного розвитку країни потрібно вирішувати шляхом пошуку таких галузей і високотехнологічних виробництв, преференційний розвиток яких забезпечуватиме максимізацію .

Зважаючи на вищесказане, економічний зміст виразу має бути відомим. Характер впливу змін граничної схильності до імпорту на обґрунтування інноваційної політики вже було з’ясовано. На цій підставі виникає можливість для подальшої конкретизації й побудови графіка макроекономічної рівноваги. На попередньому етапі сходження від абстрактного до конкретного (рис. 2) базова кейнсіанська графічна модель макроекономічної рівноваги («кейнсіанський хрест») була конкретизована із доповненням впливу імпорту. На даному етапі вона має набути більш конкретної форми виразу з урахуванням впливу також чинника експорту (рис. 3).

Розглядаючи дію чинника імпорту, ми з’ясували, що при вдалій імпортній політиці (мінімальних значеннях загальної і галузевої комутативності та найнижчих значеннях коефіцієнта мультиплікації імпорту) крива сукупного попиту була «випрямлена» (наскільки їй це дали змогу зробити ефекти мультиплікації та комутативності) й набула вигляду кривої СП2.

За таких умов точка рівноваги змістилась із Е1 до Е2, а це означає, що макроекономічна рівновага при високоефективній імпортній політиці була забезпечена більшим, ніж ВНП1, обсягом валового національного продукту. Збалансоване функціонування макроекономічної системи (СП2 = СПР2) почало досягатися за умов, коли валовий національний продукт став відповідати значенню ВНП2.

Рисунок 3

Макроекономічна рівновага
з урахуванням мультиплікаційного ефекту
імпорту й експорту та ефекту комутативності

Тепер, конкретизуючи графічну модель макроекономічної рівноваги, доповнимо її дією чинника експорту. За умов високоефективної експортної політики, що орієнтується на високі показники загальної і галузевої комутативності й максимально великі значення коефіцієнта експортної мультиплікації, крива сукупного попиту зміститься вгору й ліворуч.

Вона набуде вигляду кривої СП3, що відповідатиме вищому показникові ємності сукупного попиту. Дуже важливо, що тепер рівновага у точці Е3 відповідатиме ще більшому, ніж раніше, обсягу валового національного продукту (ВНП3), а збалансованість СП3 і СПр3 при більшому значенні ВНП стане додатковим поштовхом для позитивних змін у макроекономічній динаміці.

У підсумку щодо апроксимаційної моделі стратегії товарної інновації можна сформулювати такі висновки:

моделювання стратегії інноваційного розвитку країни може бути успішним лише за умови, якщо воно дасть змогу органічно поєднати дію внутрішньоекономічних і зовнішньоекономічних чинників;

процес моделювання впливу зовнішньоекономічних чинників має передбачати спочатку аналіз, а тоді синтез впливу чинників імпорту й експорту. Результатом цього має стати з’ясування не тільки суті, а й форм кількісного визначення ефекту комутативності та ефекту мультиплікації імпорту й експорту. Це дає змогу обґрунтувати методику розрахунку коефіцієнтів загальної й галузевої комутативності та коефіцієнтів мультиплікації імпорту й експорту;

моделювання впливу чинника імпорту на інноваційну стратегію має супроводжуватись обґрунтуванням критеріїв вибору та імпортних преференцій певних галузей і товарних потоків. Перевагу необхідно надавати тим секторам, які гарантуватимуть мінімізацію комутативного ефекту й якомога нижчі значення мультиплікації імпорту;

моделювання впливу чинника експорту дає змогу довести, що преференційного розвитку мають набути галузі й ті високотехнологічні виробництва, що забезпечують максимальний комутативний ефект; характеризуються якомога вищими значеннями мультиплікації експорту; гарантують максимально високий показник граничної схильності до споживання; передбачають якомога нижчі значення граничної схильності до заощадження; мають максимально високий коефіцієнт мультиплікації інвестицій.

Усе вищесказане дає змогу, інтегруючи зовнішньоекономічні та внутрішньоекономічні чинники, не лише забезпечити позитивну спрямованість показників макроекономічної динаміки, а й гарантувати підтримання загальної макроекономічної рівноваги, долаючи при цьому наявні диспропорції та структурні деформації нашої економічної системи.

Література

Аналітична записка П’ятої міжнародної конференції «Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії» // Вісник ТАНГ. – Тернопіль, 2000. – № 15.

Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Гелиос, 1999. – С. 89–130.

Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – С. 116.