Подорожі, географічні відкриття і колоніальне загарбання земель збагатили медицину ліками. До Європи почали привозити опій, камфору, хінну кору, плоди какао, гваякове дерево, коріння ялапи тощо.

Великий фактичний матеріал, зібраний алхіміками, а потім постав­лений на матеріалістичну основу, підготовив швидкий розвиток хімії, явився новий її напрямок — ятрохімія, або лікувальна хімія, яка е початком фармацевтичної хімії.

Проти галенізму і схоластики в медицині одним із перших розпочав боротьбу Парацельс (1493—1541 рр.). Він вважав, що тільки експериментом вдається довести, що добре, корисно і відповідає істині, а пози експериментом — немає знань. Дуже цінним у лісознавстві є його вчен­ня, нове для свого часу,— про дозування ліків: «Усе є отрута і ніщо не позбавлене отруйності; лише доза робить отруту непомітною».

Парацельс вважав, що життєдіяльність людського організму є спо­лученням певних хімічних речовин. Хвороби — це відхилення складу організму від своєї норми, тобто хімічне порушення рівноваги. Щоб її відновити, треба діяти на організм хімічними засобами. Він перший виступив проти гуморальної теорії і замість неї для пояснення життє­вих явищ висунув теорію хімічних перетворень.

Парацельс створив наукову хімічну фармацію. Він випробував лі­карську дію усіх відомих на той час препаратів. Парацельс вказував на потребу добувати з рослини речовини, які зумовлюють її дію,— «діючі начала», чим заперечував вчення Гіппократа про необхідність зберігати природність лікарської сировини.

Препарати, виготовлювані за методом Парацельса, називалися medicamenta spagirica (spao— витягую, ageiro — збираю) на відміну від medicamenta galenica.

Вплив ятрохіміків на розвиток та організацію роботи аптек був величезний. В аптеках обладнувалися лабораторії для готування хіміч­но чистих препаратів, завдяки чому були відкриті способи і методи до­бування, очищення речовин і хімічного дослідження їх як нарізно, так і в суміші.

З'явилося багато збірок прописів, фармакопей та інших порадників про складання ліків і виготовлення лікарських препаратів.

Поряд з блискучими відкриттями Парацельс не зміг цілком подо­лати середньовічну містику та ідеалізм. Парацельс припускав, що для лікування кожної хвороби бог створив особливі ліки, і наводив приклад дії ртуті на сифіліс. Звідси пішла ідея, що «весь світ — аптека, а всевишній — верховний аптекар».

Виходячи з теорії, що проти кожної хвороби є відповідні ліки, парацельсисти шукали метод, який дав би можливість розпізнавати цю від­повідність. Так почало розвиватись вчення Парацельса про «сигнатури.» (Signa naturae — знаки природи), наприклад, звіробій з дірчастим лис­тям — для лікування колотих ран; колючий будяк — проти внутрішніх кольок і т. д. (подібне лікується подібним). Крім форми, брався до уваги смак і колір.

ФАРМАЦІЯ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ XVIII—XIX ст.

Перехід до капіталістичного способу виробництва позначився і на фармації.

Багато відкриттів із хімії та фармації зробили в ту пору в Західній Європі фармацевти під тиском воєнних потреб держав або конкуренції. Французький учений фармацевт Фуркруа запропонував дубильні кис­лоти для дубіння шкіри. Пермантьє запровадив культуру картоплі як додатковий продукт харчування для солдатів і голодуючої держави. Кавенту розробив спосіб виготовлення мила із золи і масляних відхо­дів, запропонував метод очистки питної води і т. п.

У зв'язку з широким застосуванням опію для лікування різних хво­роб і в пошуках парацельсівського діючого начала фармацевти приді­ляли велику увагу дослідженню наркотиків. Виділити морфін, довести його лужний характер і те, що саме він є діючою речовиною в опії, по­щастило аптекареві Сертюрнеру (1783—1841 рр.), за яким і визнано пріоритет у відкритті цього наркотика.

Велику увагу приділяли також дослідженню хінної кори. Порошок її під назвою «єзуїтського» вживали в Європі з 1639 р. Фармацевт Сегюєн, вивчаючи хінну кору, виділив хінін, але не чистий. У чистому ви­гляді його добули фармацевти Пеллетьє і Кавенту, Ці дослідники не тільки знайшли алкалоїди, а й виробили основні методи видобування їх із рослин. Звідси почався переворот у фармацевтичній справі, бо було закладено фундамент для синтезу численних лікарських засобів.

Французькі фармацевти Робіне, Нотівель, Пелуза, Куртуа та інші досліджували глікозиди, а працею фармакогноста А. Чирха «Handbuch der Pharmakognosoe» користуються й досі.

Вдосконалення способів хімічних досліджень дало змогу розкривати «секрети» готування ліків, що їх автори тримали в таємниці (напри­клад, оподельдок, доверів порошок, єрусалимський бальзам, фовлерів розчин та ін.). Працюючи над цією проблемою, фармацевти запропону­вали багато методів, які склали струнку систему аналізу, і створили аналітичну хімію. Фармацевт Мор (1806—1879 рр.) розробив методи об'ємного аналізу (його ім'я носять багато приладів: терези, бюретки, піпетки, затискачі, крани і т. д.), Тромсдорф — методи дослідження води і т. д.

Застосування аналітичних методів дослідження при вивченні діючих речовин рослинних матеріалів привело до розквіту хімії рослин (фіто­хімії); це сприяло підвищенню ефективності ліків, спрощенню їх виго­товлення, що дало поштовх розвиткові лікарської промисловості. Ні­мецький хімік Юстус Лібіх (1803—1873) і лікар-хімік Велер (1800— І882) довели, що можна одержувати в лабораторії сполуки, які раніш вважали специфічним продуктом діяльності живих істот.

Лікарське обслуговування в Західній Європі здійснювалось приват­ними аптеками, які мали в себе лабораторії, а також аптеками мона­стирськими, державними і благодійними.

Із розвитком хімії виробництво цілого ряду ліків переноситься в ла­бораторії чи на спеціальні заводи. Так виникає фармацевтична промис­ловість. З аптечних лабораторій утворилося багато світових фірм («Шерінг» — Німеччина, «Берроус — Белкам» — Англія, «Парк — Де-віс» Америка і багато інших). Аптеки чимраз більше реалізують па­тентовані засоби.

Заводський характер виробництва повільно позначався на внутрішньоаптечній технології ліків. До XIX ст. багато фармакопей західних раїн містять прописи: теріяки, кашки, цукерки, консерви, згущені соки, оцет, мед та ін. Готували їх в аптеках ручним способом.