Поряд із поняттям "управління матеріальним потоком" спеціалісти виділяють ще два терміни - "управління матеріалами" і "управління розподілом". Перший стосується руху матеріалів у межах підприємства, другий - розподілу готової продукції серед споживачів.

У рамках підрозділу з управління розподілом об'єднуються пов'язані з рухом функції, які знаходяться в "економічному просторі" між крайньою межею виробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розміщених на території підприємства складів збуту, і сферою споживання продукції, що постачається.

Таким чином, підрозділ з управління матеріалами - це організаційний механізм зниження витрат, які виникають, в основному, на етапах постачання і виробництва, а підрозділ з управління розподілом - аналогічний механізм зменшення витрат, але вже в сфері збуту. Обидва варіанти побудови інтегрованого підрозділу базуються на розчленуванні матеріального потоку і є окремими випадками загального управлінського рішення. Його доцільно рекомендувати підприємствам, які незалежно від виробничого профілю стикаються з проблемами, пов'язаними з координацією дій усіх підрозділів, через які проходить матеріальний потік.

Розглянуті організаційні форми успішно зарекомендували себе в промислових корпораціях США. Перехід до ринкової економіки й об'єктивні потреби виробництва зумовлюють можливість створення аналогічних інтегрованих підрозділів на вітчизняних підприємствах.

3. Використання агрегованого показника, який крім вартості самих матеріалів, враховує також витрати, пов 'язані з їхнім рухом. На підставі співвідношення фактичних сукупних витрат із мінімальними при дотриманні одного обмеження - якісного обслуговування споживачів - роблять висновок про ефективність функціонування логістичних систем.

Витрати, пов'язані з рухом матеріальних ресурсів, по суті, є витратами на створення і збереження запасів і досить легко піддаються формалізації.

Управління логістикою спрямовано на координацію планування і поточної діяльності в сфері матеріального забезпечення і розподілу в тісному зв'язку з технологічним процесом (рис. 25).

Впровадження концепції логістики на підприємстві може дати такі реальні результати:

- скорочення кількості продажу, "втраченого" за відсутності запасів необхідної продукції, завдяки більш точному розміщенню запасів і контролю за ними. Тим самим досягається подвійна мета: збільшується обсяг продажу і забезпечується більш високий рівень обслуговування споживача;

- логістична система, яка спроможна швидко реагувати на ринкові зміни, може забезпечити скорочення "циклу обслуговування споживачів" і, відповідно, скорочення запасів у них. Це дає підприємству-постачальнику переваги перед конкурентами в боротьбі за свою частку ринку;

- вдало спроектована логістична система сприяє зміцненню зв'язків постачальника зі споживачем. Це може бути досягнуто шляхом інтеграції засобів доставки продукції постачальника і засобів одержання її споживачем.

- ефективні методи "фізичного розподілу" дають істотну економію витрат, що можна поширити і на споживача у формі зниження оплати за доставку продукції і т.д.;

- впровадження ефективної логістичної системи дає можливість підприємству більш успішно і прибуткове конкурувати на окремих ринках.

Отже, концепція логістики - це спосіб мислення, що визначає цілі і принципи виробничо-господарської діяльності підприємства, сама ж логістика виступає при цьому засобом дій, засобом реалізації концепції.

Якщо концепція логістики - це спрямованість ділового мислення, то логістика - це спрямованість дій у сфері бізнесу. Якщо концепція логістики - це філософія підприємства, то логістика - це система управління, об'єктивно необхідна для реалізації цілей підприємства.

2. Фактори, що впливають на ефективність закупівельної діяльності

Уявлення про експедитора як про людину з купою паперів, що сидить у вантажівці поруч з водієм, відійшло в минуле. Експедирування в сучасному світі стало визначальною частиною процесу перевезення, транспортної логістики, а експедитор — організатором перевезення, її «архітектором».

Поняття логістики включає планування, контроль та управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними i нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доставки сировини й матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів i напівфабрикатів, доставки готової продукції до споживача відповідно до інтересів i вимог останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.

На сьогодні на практиці склалися три взаємопов’язані галузі логістики — виробнича логістика (мікрологістика), транспортна логістика i логістика руху товарів (макрологістика).

Транспортно-експедиторська діяльність є складовою частиною транспортної логістики й однією з визначальних її функцій.

Транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) розглядається як комплексна система доставки, що включає перевезення товару від виробника до споживача i виконання пов’язаних з нею вантажно - розвантажувальних робіт, пакування, складування, зберігання, страхування, ведення розрахунків тощо. У розвинутих країнах експедитор є основною сполучною ланкою між вантажовідправником, перевізником i вантажоодержувачем.

Протягом останніх 10 — 15 років відбуваються докорінні зміни частки експедиторського капіталу в транспортному підприємництві й експедиторських послуг в організації процесу перевезень вантажів. Вони є наслідком науково-технічної революції на транспорті, що виявилася, зокрема, у контейнеризації вантажної маси i переході на мультимодальні (змішані) технології організації перевезень, без яких рідко обходиться дуже популярна у клієнтів схема доставки «від дверей до дверей». На сьогодні експедитори організовують дві третини перевезень вантажів у світі, під час яких вони виконують усі необхідні для здійснення перевезення операції. Відбулася диверсифікація експедиторського обслуговування, й особливо в країнах з колишньою плановою економікою.

Згідно з даними Міжнародної федерації експедиторських асоціацій (FIATA) на сьогодні 75 — 80% відправлень генеральних i контейнеризованих зовнішньоторговельних вантажів оформляється не вантажовідправниками, а за їх дорученням експедиторськими й агентськими підприємствами.

Асоціацію міжнародних експедиторів України (АМЕУ) було створено в 1994 р. i вже з 1995 р. вона є національною асоціацією FIATA. На сьогодні АМЕУ об’єднує понад 130 експедиторських підприємств України, що забезпечують організацію понад 50% імпортних i експортних перевезень вантажів i понад 70% транзиту всіма видами транспорту.

Відповідно в усьому світі спостерігається зміна вимог до кваліфікації сучасного експедитора, яка вимагає від фахівця уміння сконструювати оптимальну логістичну схему доставки вантажу від виробника до споживача, товару — від продавця до покупця за участю декількох видів транспорту, найчастіше з використанням спеціальних експедиторських документів.

Тенденція до спеціалізації багатьох видів підприємницької діяльності, зокрема транспортного процесу, зумовлює необхідність існування єдиного організатора перевезення, який професійно направляє, контролює i, головне, гарантує якість i успішне завершення перевезення, заощаджуючи час, гроші, нерви вантажовласника.

Питання щодо того, яким видом транспорту найкраще направити вантаж i за яким маршрутом, не повинні хвилювати вантажовласників. Кожен вид транспорту має низку як позитивних, так i негативних якостей, як i різні маршрути перевезень мають свої переваги i недоліки. Крім того, для розробки оптимальної логістичної схеми важливі характер i параметри вантажу, знання правил, законів, звичаїв, що існують у різних державах. Усе це — сфера дослідження i діяльності експедитора.

Якщо вантажовласник знає, куди йому потрібно доставити вантаж, а перевізник — яким чином його доставити, то експедитор організовує це перевезення найоптимальніше i з найменшими витратами. Експедиторські підприємства, що зарекомендували себе на ринку експедиторських послуг, зазвичай працюють зі своїми клієнтами на підставі Генерального договору транспортного експедирування, у якому визначаються загальні умови організації перевезення, права, обов’язки i відповідальність сторін, i наступних домовленостей (у формі заявок або угод) на конкретні перевезення. При цьому замовник, повністю знімаючи з себе всі турботи за організацію перевезення, як правило, перераховує на рахунок експедитора суми оплати за всі операції для того, щоб експедитор від його імені оплатив увесь комплекс послуг перевізника, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, митне оформлення тощо. Певна частина цієї суми є оплатою за роботу самого експедитора. Розміри експедиторської винагороди залежать від багатьох чинників, які на ринку організації перевезень надзвичайно динамічні. Проте будь-який замовник за бажання може одержати від експедитора вичерпну інформацію, будь-які дані щодо організації конкретного перевезення.

Питання частіше полягає в тому, як знайти надійного експедитора, де, яким чином i за якими критеріями слід його вибирати.

Законом України від 23.12.97 р. N 762/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про підприємництво» транспортно-експедиторську діяльність було виключено з переліку ліцензованих видів діяльності. За даними МЗЕЗторгу України, у віданні якого раніше було ліцензування торговельно-економічної діяльності, в Україні нараховувалося не більше двох тисяч експедиторських підприємств, які мали ліцензії. Відтоді більш-менш точний облік підприємств, що беруть на себе обов’язок займатися експедируванням, відсутній. Внаслідок цього, а також через здавалось би простоту одержання легкого заробітку з’явилося безліч нових експедиторських фірм. На думку дилетантів, для організації експедирування, навіть міжнародного, достатньо телефону, деяких зв’язків на транспорті й пари «накатаних» маршрутів.