План Життя і творчий шлях А. Чайковського А. Чайковський у Коломиї. Чайковські у спогадах сучасників та переказах. Хронологія життя і літературної діяльності Андрія Чайковського 1857, 15 травня — у Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця народився Андрій Якович Чайковський. 1850-і-1860-і рр. — після смерті батька переїхав у с. Гординя (біля Самбора), мешкав у бабусі. — початкову освіту здобув під наглядом учителя церковної школи с. Гордині Теодора Присташа. з 1869 — проживає в Самборі. 1869 — Андрій став учнем Самбірської гімназії (до вступу в гімназію його підготував Войцік Панек). 1870, 26 січня — отримав свідоцтво за перший клас. 1872 — у третьому класі гімназії став учасником таємного гуртка. 1875, січень — зустріч з Іваном Франком. 1877 — у восьмому класі гімназії став головою таємного гуртка "Студентська Громада". 1877, 30 січня — закінчив гімназію, отримав свідоцтво за восьмий клас. 1877 — вступив на філософський факультет Львівського університету, через нестатки залишив його і пішов до війська. 1878 — продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, очолив студентську організацію "Дружній лихвар". 1880 — навчався в університеті і підробляв у "Просвіті". 1882 — Чайковського мобілізували в австрійську армію для придушення герцеговинсько-боснійського визвольного руху. — переїхав у м. Бережани на Тернопільщині, де працював адвокатом. 1884 — склав іспит і став адвокатом-оборонцем у карних справах. 1885 — початок плідної літературної праці; вихід у світ перших літературних творів "Вуйко", "Образ гонору", "Олюнька". 1886 — поява творів "В чужім гнізді", "Моя перша любов", "Бразильський гаразд", "Не піддавайся біді". 1887 — поява творів "Курателя", "Рекрут". 1890 — у Бережанах відкрив приватну адвокатську канцелярію. 1892 — у газеті "Діло" надруковано "Спомини з-перед десяти літ". 1895, 16 лютого — познайомився з Осипом Маковеєм. 1895, 26 березня — Іван Франко в листі привітав Андрія Чайковського з "літературним успіхом на писательськім полі". 1896 — невідомий священик під криптонімом Ю. Д. звинуватив Чайковського, що він у своїх творах "Олюнька", "В чужім гнізді" очорнив українське духовенство, на що письменник відповів словами ранньохристиянського богослова і філософа Блаженного Августина: "Коли правда є скандалом, то нехай буде скандал". 1902 — вихід у світ автобіографічної повісті "Своїми силами". 1906 — став членом антиалкогольного товариства "Відродження", пропагував тверезий спосіб життя. 1907 — український письменник Михайло Коцюбинський у листі до Андрія Чайковського написав: "...я поклонник Вашої музи". 1907 — вийшла повість "За сестрою". 1914 — повернувся до Самбора, де цього ж року з намови москвофілів його заарештували і посадили до в'язниці. 1914 — звільнений з ув'язнення, отримав роботу адвоката. 1918, 1 листопада — 1919, 13 травня — працював самбірським повітовим комісаром (старостою) ЗУНР. 1919, травень — з сім'єю переїхав на постійне місце проживання в Коломию. 1920 — українська громада в м. Коломиї надала письменнику помешкання в Народному домі. з 1924 — голова Товариства письменників і журналістів у Львові. 1927, жовтень — листувався з професором Іваном Огієнком. 1928, 21 грудня — у Львові Товариство письменників і журналістів вшанувало 40-ліття громадської праці і літературної діяльності Андрія Чайковського. 1929, 2 березня — урочистий вечір з нагоди 40-річчя літературної діяльності Андрія Чайковського в Коломиї. 1929 — у Коломиї видано виступ Дмитра Николишина "Андрій Чайковський. Ювилейний реферат". 1930 — видав книгу спогадів з часів боротьби за українську державність "Чорні рядки". 1934, 19 січня — у м. Львові Андрієві Чайковському зроблено операцію. 1934, 17 вересня — родина Чайковських відсвяткувала золоте весілля Андрія та Наталії. 1935, 2 червня — після тривалої хвороби на 78 році життя в Коломиї помер Андрій Чайковський. 1935, 4 червня — поховано Андрія Чайковського на коломийському цвинтарі поблизу церкви Благовіщення. 1958 — уперше за роки Радянської влади львівське видавництво "Каменяр" видало збірку творів Андрія Чайковського "За сестрою" (післямова Ю. Мельничука). 1966 — видавництво "Каменяр" здійснило нове видання творів А. Чайковського під назвою "Олюнька". 1992 — видавництво "Червона калина" у Львові започаткувало вихід у світ восьмитомного зібрання творів Андрія Чайковського, видано п'ять томів. 1994 — у день Незалежності у м. Самборі на Львівщині відкрито пам'ятник Андрієві Чайковському (автори — львівський скульптор Петро Дзиндра, архітектор Олесь Ярема, каменотес Степан Одноліт). 1994 — створено Львівський фонд Андрія Чайковського, голова фонду — Богдан Якимович. Вступ На карті літературного неба з'явилась ще одна маленька зоря — місто Коломия, осяяне славою Андрія Чайковського. Світилась вона впевнено і довго. Світить і тепер — крізь час і простір. Здавалося б, минуло... А залишилось щось особливе — пам'ять. Відкинувши величні та скороминущі події з життя цієї непересічної людини, бачимо його душу, його біль і переживання. Адже Андрій Чайковський — не просто Людина. Він — яскрава зірка, приклад для інших. Приклад людяності, високого духовного лету і дару від Бога. Мало є таких досліджень, які б сміливо і справді зірково висвітлили життя видатної людини насамперед як особистості, а вже потім — як митця, діяча літератури, творителя текстів. Олі Мандзюк удалося це зробити в своїй дослідницькій роботі, представленій на розсуд журі конкурсу "Славетні українці". Творчий підхід і володіння достатньою кількістю матеріалу зробили цю працю кращою серед кращих. То велике вміння розкодувати характер письменника, подати його людські риси через біографічні події, подивитись по-новому на вже досліджені речі. На небесному обширі народжуються сузір'я — суцвіття зодіакального циклу, за яким земні обивателі пророкують собі долю, сподіваються на удачу, визначають, яким шляхом іти далі. Однією з тих численних зірочок є Коломия, а її світлом — Андрій Чайковський. Якщо ви одного разу вийдете під склепіння вечірнього неба, побачите там найменшу зірочку в суцвітті — будьте певні: це зоря нашої літератури, нашої духовної потуги, нашого часу і простору у безмежжі космосу. Коломия — Космос — Чайковський — Україна... Цей ряд завжди можна продовжити до безмежжя, коли лет стає вільним, невимушеним, тривалим і піднесено-світлим, а потім перетворюється на згусток чистої, світлої думки. Нехай цей лет буде благословенний всесильною Божою ласкою. Нехай сіє у людські голови зоресяйні зерна знань, добра і незмінної віри в те, що є у космосі зоря Вкраїна. Український історик, правозахисник, дисидент, в'язень більшовицьких таборів В. Мороз у книзі "Серед снігів" пише: "Для нас уже стало традиційним нарікати на свою слабість. Насправді ж Україна показала унікальний приклад сили. Інші народи в наших умовах давно зникли, стали Провансом. А ми — витримали! Яка ще заборонена мова дала таку багату літературу!"[4] Одне з найпочесніших місць у цій багатостраждальній літературі посідає Андрій Якович Чайковський, який поставив перед собою завдання посвятити свою творчу працю повістям з якоїсь історичної доби рідного народу, маючи на увазі виховання молодих поколінь у любові до своєї країни, до її історії. Чи знайдемо ми в світовому літературному процесі ще такого письменника?.. Життя письменника склалося так, що йому з сім'єю довелося мешкати в декількох містах Галичини. Андрій Чайковський в юності. Бережани на Тернопільщині, Самбір і Сколе — на Львівщині, Рогатин, Коломия — на Станіславщині... Ось ті куточки галицької землі, що надавали письменникові — активному громадсько-культурному діячеві, захиснику прав знедоленого селянства — снаги, енергії, віри в майбутнє українського народу. Останні шістнадцять років життя родини Чайковських минули в чарівному покутському містечку над Прутом — Коломиї. Весна 1919 року... Травень... Галицька армія не витримує наступу противника. Польсько-український фронт провалюється. Всім активним діячам культурно-освітнього життя, учасникам національно-визвольних змагань терміново доводиться евакуюватися. Передова галицька інтелігенція переїжджає в місця, де ще вирує український дух, звучить рідне слово. Чайковські вибирають Коломию. Дуже тяжко було родині письменника розставатися з Самбором, де з 1 листопада 1918 року Андрій Якович працював повітовим комісаром (старостою) ЗУНР. Цікава адвокатська робота, зустрічі з провідними культурно-освітніми діячами, участь у політичних справах національно-визвольних змагань плекали в серці Андрія Чайковського надію, що містечко Самбір стане постійним місцем проживання. Однак життя розпорядилося інакше. Андрій Якович Чайковський — свідомий українець. Він — член Українського національно-демократичного об'єднання, з 1917 р. по 1919 р. — активний учасник соціально-національних змагань, один з перших керівників оборони Львова від нападу польсько-шляхетських легіонів, активний діяч проголошеної у Львові в листопаді 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки.
|