Згадані описи займають в поемі почесне місце. У них використано яскраві й своєрідні тропи, здебільшого порівняння: “кучері-пальмове віття”, “чорні, як ворон”, “личко – як грудка бальзаму”, “руки – стовпці золоті” тощо.

Суламіф врешті знаходить коханого і, сповнена сором’язливості і чуттєвого захоплення, кличе його в поля.

Автор віднаходить у народних піснях всі найяскравіші та найсильніші засоби для опису любові: вона найсильніша від смерті, її не залити ріками, втіхи кохання кращі від вина.