В перший же день Другої Світової війни фашистська авіація бомбила Коломию. Удари ворога прийняли на себе частини гарнізону міста, 28-а гірська стрілецька дивізія, авіаційна частина та окрема Коломийська прикордонна комендатура – 24 червня 1941 р. гітлерівця скинули десант в районі Коломиї, але прикордонники його знищили. Частини ЧА 1 липня 1941 р. залишили місто, куди вдерлися фашистські війська. За саботаж та агітацію проти німецьких загарбників фашисти розстріляли ливарників заводу сільгоспмашин М.Черкаса та Фелікса Баранюка. Як залізничний вузол і опорний пункт оборони фашистів у передгір’ях Карпат Коломия мала велике стратегічне значення. Оволодіння містом, захоплення переправи через Прут неминуче здійснити 28 березня 1944 р. воїни 1-ї гвардійської танкової бригади полковника В.М. Горлова при підтримці 351-ї стрілецької дивізії (командир генерал-майор М.М. Заміровський) та інженерних військ 1-ї гвардійської танкової армії (начальник-полковник Ф.. Харчевін). В ході боїв кількість угорський та німецьких солдатів було взято в полон. Серед захоплених трофеїв виявилось 13 танків “Тигр”, 15 залізничних ешелонів, 45 паровозів, 10 складів, 450 автомашин. Отже 28 березня 1944 р. Коломия була звільнена від німецьких військ. Після визволення місто лежало в руїнах. Відступаючи гітлерівці знищили 23 промислові підприємства, електростанцію, зруйновано залізничний вузол, 2 лікарні, 15 шкільних приміщень, 13 культурно-освітніх закладів, спалили понад 1400 житлових будинків. Фашисти пограбували музей народного мистецтва Гуцульщини, бібліотеки.

Місто піднімалося з руїн, поверталось до життя. З висоти сьогоднішніх років добре видно не лише значне зростання економічно-культурного потенціалу Коломиї у повоєнні часи. Далися взнаки також недоліки властиві адміністративно-командній системі. Значну частину місцевої інтелігенції арештували, а сім’ї вивезли в Сибір. Розформувавши приватні і громадські бібліотеки. На паперовій фабриці щоденно перемелювали найцінніші книги, документи, історичні фотографії, архівні збірки. Потерпіли римо-католицькі священики. Були зруйновані і перебудовані храми. З історії міста, як і з історії краю, були викреслені цілі сторінки, сотні прізвищ видатних діячів культури Коломиї були зганьблені, а їх твори піддані забуттю.

Економічна структурна міста будувалась за Єдиною системою повної і всебічної залежності від центру та сотень підприємств-суміжників. Це наклало певний відбиток на господарський розвиток.

Коломия поступово змінювала своє колишнє обличчя. Поряд з легковою, харчовою і деревообробною промисловістю в місті з’явилися такі провідні галузі як машинобудівна, металообробна та будівельна. На базі колишніх дрібних майстерень виросли нові підприємства, продукція яких стала відомою за межами країни. Це навантажувачі заводу “Коломиясільмаш”, обладнання для шкільних лабораторій деревообробного заводу, кабельні вироби металозаводу. Самітно зросли можливості і колишніх цеголень, докорінно модифікованих та об’єднаних в єхидн Заводоуправління будматеріалів. З’явились корпуси нових заводі і фабрик, зросли потужності будівельних і транспортних організацій. Далеко за межами міста відома продукція гардинної, щетинно-щіткової та паперової фабрик.

Тепер місті працює понад 60 промислових, будівельних. транспортних та торговельних підприємств, на яких працює майже 30 тисяч робітників і службовців. З недавнього часу в місті розпочали свою діяльність понад 70 кооперативів і малих підприємств (усі дані на 1990 рік).

У Коломийському районі працює 23 колгоспи, 2 радгоспи, низка промислових та сільськогосподарських підприємств, серед них агрофірми “Прут”, “Карпати”, “Тиса”. Сьогоднішня Коломия значно виросла і розширилась. З’явились нові вулиці, забудувались колишні пустирі. У Коломиї функціонує 10 медичних лікувальних закладів, близько 40 фельдшерських пунктів, де працює понад 470 лікарів і 1120 середніх медпрацівників. У місті відновлена гуманітарна гімназія, працює 11 середні шкіл, технічний ліцей, 2 профтехучилища, а також 3 середніх спеціальних учбових закладів. Відкрито близько 20 дитячих садків, а також художня школа, та дві спортивні школи. В 1990 р. через 27 років знову відновлено професійний театр. Місту повернено Народний дім. В місті працюють музей Гуцульщини, 7 бібліотек, 3 кінотеатри, готується до відкриття картинна галерея, йде робота над створенням музею історії Коломиї. Великою популярність користується танцювальний колектив “Покуття”, хорові колективи медичних працівників. (дані за 1990 р.).

Об’єднавшись на спільній платформі боротьби за незалежну суверенну Україну, демократичні сили на виборах до міської Ради 4 березня 1990 р. здобули перемогу. А в липні 1990 р. Коломия стала містом Першого Всесвітнього Собору духовної України і національними прапорами зустрічала гостей з усіх континентів світу.

Двері в Коломию відкриті навстіж для всіх людей добро волі.

ЛІТЕРАТУРА

“Історія міст і сіл УРСР Івано-Франківська область” – 1970 р.

автори Я.С. Мельничук, П.Ю. Се гал.

“Коломия” – 1991 р.

автор: С.В. Анрієшин.