Дано 21 серпня 1742 р. у Тернополі. Йосиф Потоцький, вели­кий коронний гетьман військ Корони".

Суворий універсал гетьмана Потоцького був прилюдно оголоше­ний у Коломиї з метою виявити і знищити народного героя.

З історичних джерел невідомо чи Олекса Довбуш за життя був у Коломиї, але не випадково мертве його тіло після трагічної заги­белі наказано було доставити до Коломиї.

24 серпня 1745 року Олекса Довбуш після важкого поранення помер. Стефан Дзвінчук 27 серпня перед Станіславівським шля­хетським судом після детальної розповіді про обставини загибелі ге­роя від його рушничної кулі сказав: "Тоді, коли Добощук помирав, у село Космач над'їхав милостивий пан Колендовський, губернатор Яблунівський. Незабаром Добощук при ньому і при людях космацької громади помер. Після смерті тіло Довбуша взяли на віз, возили по селах. Оголосили і оповістили всіх, що тіло буде встановлено в місті Коломиї".

Коломийська просвітянська традиція почалася з пам'ятного 1848 року, коли в місті в час "весни народів" з'явилася читальня, де ук­раїнське населення могло вивчати історію рідного краю, знайомитись з художніми творами, читати першу українську галицьку газету "Зо­ря Галицька" (1848-1857 роки). Здається, ця читальня стала пе­редвісником товариства "Просвіта", яке виникло через 40 років спо­чатку у Львові, а пізніше поширилося по всій Галичині.

Коломийська читальня існувала протягом 50-60-х років, особли­во активізувала свою роботу із заснуванням в місті народовцями в 1875 році філії товариства "Просвіта".

Протягом кінця XIX — початку XX ст. члени "Просвіти" дуже багато зробили у національному вихованні коломиян.

Коломийська "Просвіта" допомагала українцям відкривати очі на реакційну діяльність місцевих москвофілів, організовувала вечори пам'ятних дат, поширювала українську класичну літературу серед населення, засновувала філії свого товариства по передмістях і в навколишніх селах.

Із побудовою Народного дому в Коломиї тут зосередився весь просвітянський рух. В ньому працювали члени "Просвіти" із середмістя, українська еліта з числа гімназійних професорів, вчителів народних і професійних шкіл, частина адвокатів, священиків греко-католицької церкви і прості міщани-патріоти.

Протягом кінця XIX — на початку XX ст. читальні "Просвіти" засновувались на передмістях Коломиї і в навколишніх селах. В 1906 — 1907 роках така читальня працювала на Кутському передмісті — 57 членів на чолі з головою, гімназійним професором Йосифом Кузьмою. Читальня "Просвіти" діяла в Шепарівцях, мала 75 членів, Зголова — Петро Грицьків.

Передміські українські читальні "Просвіти" працювали на ос­нові затверджених статутів. Кількість їх членів зростала з кожним роком, періодично обирались голови цих освітньо-культурних уста­нов.

У передміських філіях читалень комплектувались бібліотечні фонди з різних українських видань. Тут проводилась велика куль­турно-освітня робота, читались і випозичались книги, велись бесіди з історії України, різних господарських справ, організовувалась підготовка до проведення національних свят, особливо в час, коли українська Коломия готувалась до відзначення 100-х роковин з дня народження Маркіяна Шашкевича (1911 р.) та 100-річчя народжен­ня Тараса Шевченка.