кові, оскільки кредитори можуть мати фінансові збитки, відмовляючись на довго від користування своїми грошима.Кредитор надасть перевагу такому розміщенню грошей, де доход не оподатковується, навіть і за меньший процент.Якщо банк немає конкурента, він може призначити будь-яку ви –

соку ставку процента.Розвиток конкуренції в банківській справі, усунення монополізму сприяють гнучкості процентних ставок.

Прибуток- це винагорода, яку одержує підприємець.У наступному роз-

ділі йтиметься про підприємство як унікальне явище ринкової економіки, про те, як підприємець обчислює свої доходи.В даній темі розглянемо при-

буток як ще одну форму ринкової винагороди.

Власник землі одержує ренту, працівник – заробітну плату, власник грошового капіталу – процент, а підприємець винагороджується прибут –

ком.Це є плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впро –

ваджує інновації, ризикує.Виконуючи свої функції підприємець забезпеяує перевищення виручки (доходу) від реалізації продукції фірми над витра –

тами на виробництво.

Джерелом підприємницького доходу є досконалість організації вироб-

ництва та квалфікації управління.Завдяки цьому підприємець може навіть

без додаткових інвестицій скоротити витрати на виробництво, підвищити продуктивність праці.Частка прибутку в ціні продукції збільшеться.Реалі-

зація нових ідей у процесі виробництва сприяє зниженню витрат, поліпше-

нню якості товарів і послуг, появі на ринку нової продукції, збільшенню обсягів продажу, що забезпечує додатковий доход фірмі. Підприємниць –

кий доход включає в себе плату за ризик, який бере на себе підприємець. Економічним (або підприємницьким) ризиком називається загроза того, що підприємець матиме збитки, втратить ресурси чи одержить доходи меньші, ніж ті, на які він розраховував.Але винагороду підприємець отримує, зви –

чайно, не просто за те, що ризикує, а за те, що вміє передбачати наслідки ризику, своєчасно запобігти можливим втратам, реально оцінити найкращі варіанти проведення виробничо-торговельних операцій.Ризик, на який сві-

домо йде підприємець, упереджуючи всі негативні наслідки, є розумним.

Це – гідна підстава для винагороди.

Прибутки, які одержують окремі підприємці, відрізняються за величи –

ною.Їх диференціація зумовлюється різними факторами.

Чим більше коштів вкладено у виробництво, тим більші обсяги вироб –

ництва, а отже, більша і виручка від реалізації, а в ній – прибуток.Величи –

на прибутку залежить від прибутковості, тобто від співвідношення при –

бутку і витрат.Прибутковість залежить від технологічних особливостей і рівня технічного розвитку виробництва.Скорочення витрат на виробництво підвищує частку прибутку в ціні продукції.

Прискорення обороту капіталу навіть при незмінній сумі коштів, що обертаються, збільшує обсяги виробництва та реалізації продукції, а зна –

чить, і величину прибутку.

Коливання ринкової ціни спричиняє коливання величини прибутку.

Якщо ціна формується на рівні витрат, фірма взагалі не отримує прибутку.

Ціна на рівні, що перевищує витрати, дає можливість одержувати прибу –

Тки.Своїми зусиллями у сфері реалізації фірма може стимулювати попит на продукцію і в такий спосіб підвищіти прибуток.

Прибуток, що обчислюється як різниця між виручкою (ціною реалізації) та витрати фірми (на виробництво і реалізацію продукції), - це балансо –

ваний або бухгалтерський, прибуток.Одержати його, фірма має зробити певні виплати та відрахування.Головним чином, це – податок на прибуток, проценти за кредити, рентні платежі.

Після всіх відрахувань у фірмі залишається чистовий прибуток.Хоча він є власністю підприємця, його ніколи не використовують тільки на осо –

бисті цілі.В ринковій економіці прибуток є головним джерелом фінансова-

ння розвитку фірми.

У конкурентній економіці прибуток виконує три функції: а) розвитку виробництва, оскільки частина прибутку знову вкладається в розширення та оновлення виробництва, підготовку та перепідготовку кадрів, премію –

Вання працівників тощо; б) стимулу виробництва, оскільки прибуток спо –нукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рішень у виробництві та реалізації продукту; в) орієнтира доцільного розподілу ресурсів, оскіль –

Ки прибуток показує, яку галузь слід розвивати, а яку, навпаки, скорочу –

Вати як неконкурентоспроможність.