Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприємст­ва сталися істотні зміни. Так, наприкінці поточного року проти його початку становище з абсолютною ліквідністю відносно нормалізу­валось. Однак фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідно­сті 0,16 усе ще залишається нижчим за норму (0,2-0,35).

Нормативний коефіцієнт покриття, розрахований за даними під­приємства, діяльність якого аналізується, суттєво збільшився за ра­хунок збільшення дебіторської заборгованості та матеріальних за­пасів у межах необхідної потреби.

Порядок розрахунку нормативного коефіцієнта покриття подано у табл.2

Таблиця 2

РОЗРАХУНОК НОРМАТИВНОГО КОЕФІЦІЄНТА ПОКРИТТЯ, тис. гри.

Таким чином, за зростання за рік суми матеріальних запасів у межах необхідної потреби та безнадійної (довгострокової) заборго­ваності на 138,2 тис. грн. та за зниження короткострокової креди­торської заборгованості на 140 тис. грн. нормативний коефіцієнт покриття збільшився на 0,52 пункта. Водночас фактичний коефіці­єнт покриття збільшився на 1,3 пункта, тобто більше ніж удвічі.

Загальний коефіцієнт покриття по підприємству на початок ми­нулого періоду був нижчим за нормативний на 0,41 відсоткового пункта. За період, що аналізується, він значно зріс і став вищим за нормативний коефіцієнт покриття на 0,37 відсоткового пункта, що слід оцінити позитивно.

Проміжний коефіцієнт покриття за поточний рік порівняно з ми­нулим зріс на 0,77 відсоткового пункта і перевищив мінімально до­пустиме значення (0,7—0,8). Коефіцієнт поточної ліквідності за цей період зріс із 2,8 до 3,0 і за обидва роки перевищив максимально допустиме нормативне значення (2).

Як негативну можна оцінити ситуацію з періодом інкасації дебі­торської заборгованості, що є досить тривалим (65 днів). Слід від­значити як позитивний фактор те, що за рік сталося певне (хоч і не­значне) зменшення його тривалості.

Показник обертання матеріальних запасів за аналізований період також знизився на 0,6 дня, що слід оцінити позитивно.

Проте в нашого підприємства співвідношення довгострокових зо­бов'язань перед кредиторами та довгострокових джерел фінансування нижче за середньогалузеве (1,0). До того ж це співвідношення є порівня­но високим і має тенденцію до збільшення (на 0,45 відсоткового пункта).

Коефіцієнт поточної заборгованості поступово зростає, що слід оцінити позитивно.

Коефіцієнт співвідношення вхідних грошових потоків та заборгова­ності збільшився, що сприятиме підвищенню ліквідності підприємства.

Такого самого висновку можна дійти, аналізуючи співвідношен­ня вхідних грошових потоків та довгострокових зобов'язань перед кредиторами.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю вико­нати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.